Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Такий підхід значно полегшує розуміння економічної суті комерційного банку. Адже у переважній більшості наукової літератури поняття комерційного банку трактується як установа чи підприємство, що здійснює певний набір операцій або надає певні послуги. Однак стосовно визначення конкретного кола таких операцій єдиної думки практично немає і воно охоплює досить широкий спектр банківських послуг, причому не є обов'язково притаманних саме банкам, а й іншим фінансовим інститутам. Це значно ускладнює правильне трактування суті комерційних банків.

Виходячи із вищевикладеного, доцільно було б визначити комерційний банк як інститут кредитної системи, що здійснює посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках та випуск кредитних знарядь обігу. У даному визначенні приведені три основні функції комерційного банку, які охоплюють такі фундаментальні основи банківської діяльності, як акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів, надання їх у позику на умовах платності і поверненості, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, а також депозитно-чекову емісію, засновану на кредитних операціях банку. Відсутність у діяльності установи однієї з трьох базових функцій не дозволяє віднести її до системи комерційних банків.

Що стосується інших операцій, що можуть здійснюватись комерційними банками, то їх конкретне коло визначається вже цілями і завданнями самого банку.Отже, комерційний банк у сучасному розумінні - цілком самостійний суб'єкт господарювання, діяльність якого спрямована на задоволення певних економічних інтересів так само як і діяльність будь-якого іншого суб'єкта ринкових відносин. На практиці це означає, що діяльність комерційного банку повинна приносити прибуток, що є основним принципом комерційного розрахунку, на засадах якого функціонують підприємства у ринковій економіці. У свою чергу прибуток може бути отриманий банком у результаті реалізації на ринку своєї продукції, у ролі якої в даному випадку виступає певний набір послуг, що пропонуються клієнтам.

Таким чином, діяльність комерційних банків має виробничий характер, хоча вона є і специфічною у своїй основі, що відрізняє банківські установи від інших суб'єктів господарювання, визначаючи їх особливе місце в економічній системі. Дана специфіка пов'язана насамперед з двома моментами. По-перше, продукція банків носить нематеріальний характер (як продукція промислових, чи сільськогосподарських підприємств). Головним продуктом комерційного банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій та ін. Основою при цьому виступає торгівля грошима як особливим товаром, що сприяє забезпеченню економіки необхідними платіжними засобами. По-друге, специфіка комерційного банку полягає у його посередницькій функції в ринковій економіці, що обумовлює використання банками в основному чужих, залучених коштів, на відміну від підприємств інших галузей господарства, робота яких заснована в основному на власних капіталах.

З функціями банків безпосередньо пов'язана і їх роль в економіці. У трансформаційній функції банки впливають на прискорення обороту капіталу в процесі відтворення, сприяють розширенню обсягів і підвищенню ефективності суспільного виробництва. В емісійній функції банки сприяють забезпеченню потреб обороту в платіжних засобах, зміцненню договірної і платіжної дисципліни в господарстві, удосконаленню та зміцненню грошового обороту. За кожним з напрямів прояву ролі банків стоїть їх копітка робота щодо забезпечення кожному господарюючому суб'єкту сприятливих умов для функціонування, а населенню — для капіталізації заощаджень та зростання доходів.

Як уже зазначалося вище, банки як фінансові посередники реалізують свою роль передусім через три види базових операцій: депозитні, позичкові і розрахункові. Виконання цих операцій уже забезпечує провідне місце банкам у фінансовому посередництві, оскільки через них вони установлюють зв'язки майже з усім економічним оточенням і мають можливість впливати на переважну частину економічних процесів. Проте обмежитися тільки цими операціями в сучасних умовах банки просто не можуть. Під тиском своїх конкурентів, загострення фінансових ризиків, проникнення небанківських посередників у сферу діяльності банків останні змушені все глибше проникати у вузькоспеціалізовані сегменти грошового ринку і навіть у сферу прямого фінансування, виступаючи там у ролі звичайних брокерів та дилерів. Достатньо сказати, що навіть такою специфічною діяльністю на грошовому ринку, як страхування, банки мають право займатися у Бельгії, Франції, Німеччині, Великобританії. Брокерські та андеррайтингові операції банки можуть виконувати в Бельгії, Франції, Німеччині, Італії; у Канаді та Великобританії — з певними обмеженнями. Такий активний вихід банків за сферу своєї традиційної діяльності дає змогу їм поліпшувати диверсифікацію своїх активів, зменшувати фінансові ризики, підтримувати прибутковість і конкурентоспроможність, утримувати свої провідні позиції на грошовому ринку.

Однак, різноманітність послуг, які надаються комерційними банками, далеко не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує.