Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Особливiстю грошово - кредитного забезпечення адмiнiстративно-командного типу економiки є плановiсть кредитних вкладень з однiєї сторони i адмiнiстративний тип управлiння кредитними вiдносинами мiж банками та клiєнтами - з iншої. Це в певнiй мiрi вплинуло на методи грошово - кредитного регулювання, яке здiйснюється у вiдповiдностi до планових потреб клiєнтiв через складання кредитних планiв та доведення лiмiтiв i контрольних цифр до господарюючих суб'єктiв .

Регулювання кредиту в країнах з розвиненими ринковими відносинами -це сукупнiсть заходiв держави, якi здiйснюються через банкiвську систему i спрямованi на змiну обсягiв, структури i динамiки кредитного ринку з метою якiсного впливу на стан економiки.

До традицiйних методiв кредитного регулювання належать : -вплив на процентнi ставки кредитного ринку через встановленi облiковi ставки НБУ; - операцiї банкiв з цiнними паперами ; - формування централiзованих фондiв кредитної системи. З їхньою допомогою держава через кредитний механiзм забезпечує збалансований розвиток економiки.В умовах ринку найбiльш вiдомою i традицiйною формою державного контролю банкiвських ризикiв є кiлькiсне регулювання капiталу або власних коштiв банку. Захисна функцiя капiталу полягає не тiльки у можливостi виплати компенсацiї вкладникам у випадку лiквiдацiї банку, але й у збереженнi платоспроможностi шляхом утворення резерву активiв, що дає змогу банку функцiонувати, незважаючи на загрозу збиткiв. Основними причинами державного регулювання банкiвського капiталу є пiдтримка суспiльної довiри до банкiв, а також обмеження витрат уряду, пов'язаних з страхуванням депозитiв .

Контроль, як складова частина кредитного механiзму на мiкроекономiчному рiвнi полягає в дотриманнi принципiв та умов кредитування мiж суб'єктами кредитних вiдносин . В процесi кредитування банки здiйснюють попереднiй, поточний та послiдуючий контроль за дотриманням кредитної дисциплiни. При попердньому контролi банки аналiзують кредитоспроможнiсть потенцiйних боржникiв та здiйснюють оцiнку мiроприємств та проектiв, якi кредитуються. Поточний контроль передбачає аналiз та нагляд за правильним та цiльовим використанням кредиту. Контроль за своєчаснiстю i повнотою надходження коштiв в рахунок погашення боргу по позиції i процентiв за користування нею входить в компетенцiю послiдуючого контролю . Регулювання ж кредитних вiдносин на мiкроекономiчному рiвнi передбачає запобiгання та регулювання кредитних ризикiв виходячи iз сформованого кредитного портфелю .

Єднiсть елементiв кредитного механiзму визначається змiстом перерозподiльчої функцiї кредиту i принципiв кредитування. Характерною рисою, будь-якого елементу кредитного механiзму є його взаємозв'язок та взаємообумовленiсть. Це означає, що особливостi одного з елементiв висувають певнi вимоги до органiзацiї iнших елементiв. Об'єктивною основою кредитного механiзму є виробничi відносини, сутнiсть кредиту як економiчної категорiї та економiчнi закони, що панують в кредитних вiдносинах. Економiчною базою кредитного механiзму виступає матерiальний процес виробництва i обiгу, особливостi якого проявляються в кругооборотi фондiв, їх структурi, джерелах формування основних i оборотних фондiв способу ведення господарства.

Висновки до розділу 1

В результаті написання першого розділу „Теоретичні основи організації банківського кредитування” даної магістерської роботи ми розкрили сутність, значення та роль комерційних банків в економіці країни, показали місце кредитних операцій в активах кредитних установ, розкрили зміст поняття „кредитний механізм” та охарактеризували основні його елементи.

Таким чином, комерційні банки реалізують свою роль через три види базових операцій: депозитні, позичкові і розрахункові. Виконання цих операцій забезпечує провідне місце банкам у фінансовому посередництві, оскільки через них вони установлюють зв'язки майже з усім економічним оточенням і мають можливість впливати на переважну частину економічних процесів.

Надаючи кредити клієнтам, банки реалізують себе як фінансові посередники, приймаючи гроші від вкладників, що володіють тимчасово вільними коштами, і надаючи їх позичальникам, тобто тим учасникам економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. У результаті цієї діяльності банку у виграші перебувають усі зацікавлені сторони. Тимчасово вільні грошові кошти вкладників банк перетворює на позичковий капітал, який приносить їм реальний дохід у формі процента. Використання кредиту позичальниками сприяє прискоренню обороту капіталу, скороченню витрат виробництва і зростанню прибутків. Комерційні банки отримують доход від зазначених операцій за рахунок різниці між процентами, що стягуються за позиками і виплачуються за вкладами.

РОЗДІЛ ІІ.