Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Формування конкретного кредитного портфеля для комерційного банку пов'язане із сегментацією ринку грошових капіталів та його адаптування до розвитку конкретного регіону. Адже основна функція банківської системи за умов ринку є трансформація коштів юридичних та фізичних осіб із депозитів та вкладів у капітали, змінюючи при цьому і диференціюючи строки, суми і умови їх надання. Працюючи в тому чи іншому регіоні, банки стають посередниками між господарськими суб'єктами, фізичними особами і від того, наскільки вони будуть відповідати умовам функціонування і роботі клієнтів, залежить, врешті-решт, ефективність їх роботи та фінансовий стан.

Вибір оптимального методу кредитування, застосування сучасних схем забезпечення та погашення кредиту має ґрунтуватися на особливостях діяльності клієнта. Тільки тоді буде досягнуто мети реального спрямування грошей на відродження національного виробництва, буде зроблено практичні кроки для виходу України з фінансової кризи.

Одним із способів удосконалення кредитних операцій є розробка та деталізація етапів кредитування з метою максимального врахування потреб клієнтів та захисту банку від втрат.Одним із напрямів до розв'язання указаних проблем можна було б вважати впровадження у діючу практику оцінки кредитоспроможності позичальника аналіз грошового потоку клієнта, що надає можливість оцінити обороти його коштів за певний період і більш повно охарактеризувати можливості погашення позичок. Крім того, доцільно було б розглянути питання про створення міжбанківської інформаційної бази до якої за результатами аналітичної роботи комерційних банків із підприємствами різних галузей економіки, заносилися б дані про оптимальні критеріальні значення показників фінансового стану позичальників, які належать до відповідних галузей, що в результаті дало б можливість більш точно прорахувати і вагові значення різних коефіцієнтів. Значної уваги з боку банку потребує також оцінка професіоналізму та ділових якостей керівництва підприємства (вік, освіта, стаж роботи, термін перебування на керівній посаді, наявність власної частки у капіталі господарства), а також аналіз кредитної історії позичальника і результатів організації грошово-кредитних відносин з ним у минулому.

Список використаних джерел

1.Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - № 1. - С.З - 47.

2.Закон України "Про Національний банк України" від 27.02.2004.

3.Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.

4.Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік.-2000.-№59.-с.715

5.Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків .

6.Алексєєнко Ю. Овердрафт: швидко та зручно: короткостроковий кредит // Бухгалтерія. – 2002. – 24 / 1. – с. 52 – 54.

7.Бюлетень Національного банку України.-2004 .-№12.-154 с.

8.Бюлетень Національного банку України.-2005.-№2.-154с.

9.Василик О. Банківські операції і банківське обслуговування. // Фінанси України. – 2003. - №1. – с. 142 – 144.

10.Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с

11.Вознесенський Е. Операции комерческих банков // Банковские услуги. – 2002. - №11. – с. 37 – 41.

12.Воробець Л. Поняття банківського кредиту та кредитних операцій банку. // Право України. – 2002. - №12. – с. 62 – 64.

13.Галасюк В. Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальника // Вісник НБУ. – 2002. - №11. – с. 42 – 47.