Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

РОЗДІЛ ІІІ.

Шляхи вдосконалення практики банківського кредитування господарюючих суб’єктів

Розвиток кредитування в Україні не можливий без належної державної підтримки банківських структур та вдосконалення чинної нормативної бази. З метою зацікавлення комерційних банків у кредитуванні виробництва, держава повинна розширити законодавчу базу їхньої діяльності, зокрема ухвалити нові закони “Про кредитування”, “Про іпотеку” тощо.

У кінцевому підсумку перспективною в Україні має стати практика індивідуального підходу банківської установи до факту кожної конкретної позички з урахуванням економічної кон’юнктури та параметрів розвитку конкретного позичальника. Вибір оптимального методу кредитування, застосування сучасних схем забезпечення та погашення кредиту має ґрунтуватися на особливостях діяльності клієнта. Тільки тоді буде досягнуто мети реального спрямування грошей на відродження національного виробництва, буде зроблено практичні кроки для виходу України з фінансової кризи.

Очевидно, що кредитні операції дедалі більше стають "дорогим задоволенням" перш за все для комерційних банків, і тому екстенсивний шлях розвитку кредитного ринку поступається місцем інтенсивному, за якого набуває значення якість кредитних операцій. Одним із способів удосконалення кредитних операцій є розробка та деталізація етапів кредитування з метою максимального врахування потреб клієнтів та захисту банку від втрат.

Врахування потреб клієнтів у вітчизняній практиці кредитування зводиться до:

– розуміння ситуації клієнта, що виражається у необхідності кредиту, тобто довірливе ставлення до його проблем;

– доступність клієнта до банку, прийнятність розробленої ним програми кредитування (розміри кредиту, плата за кредит, строки кредиту, умови надання та погашення);

– врахування особливостей бізнесу клієнта, умови та результати його галузевої діяльності;

– оперативний розгляд заяв та клопотань клієнта;

– простота та зрозумілість для клієнта банків самих процедур з оформлення, надання та погашення кредиту;

– прозорість процесу прийняття та обґрунтованість висновків щодо надання чи відмови клієнту в одержанні кредиту.Процес кредитування – це багатогранний і складний процес з точки зору його ризикованості для банку, адже кожній можливості отримати прибуток від певної операції протистоїть реальна можливість понести збитки. Тому важливим завданням діяльності кожного банку є досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризикованістю його операцій. У зв’язку з тим, що основну частину прибутку банк одержує від своїх позичкових операцій, стає очевидним важливість мінімізації і запобігання кредитного ризику.

Характеризуючи кредитні ризики, ми перш за все вказуємо на їх особливості виникнення, які пов’язані з процесом кредитування. Основою, відправною точкою наявності даного процесу як з економічної, так і з юридичної точки зору є укладення кредитної угоди. Поза нею фактично немає кредитних відносин між банком та клієнтом, може йтися про підготовчі етапи процесу кредитування, зокрема: розгляд заявки, аналіз кредитоспроможності тощо.

Тому необхідно розробити і застосовувати єдину науково обґрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Одним із напрямів до розв'язання указаних проблем можна було б вважати впровадження у діючу практику оцінки кредитоспроможності позичальника аналіз грошового потоку клієнта, що надає можливість оцінити обороти його коштів за певний період і більш повно охарактеризувати можливості погашення позичок. Крім того, доцільно було б розглянути питання про створення міжбанківської інформаційної бази до якої за результатами аналітичної роботи комерційних банків із підприємствами різних галузей економіки, заносилися б дані про оптимальні критеріальні значення показників фінансового стану позичальників, які належать до відповідних галузей, що в результаті дало б можливість більш точно прорахувати і вагові значення різних коефіцієнтів. Значної уваги з боку банку потребує також оцінка професіоналізму та ділових якостей керівництва підприємства (вік, освіта, стаж роботи, термін перебування на керівній посаді, наявність власної частки у капіталі господарства), а також аналіз кредитної історії позичальника і результатів організації грошово-кредитних відносин з ним у минулому.