Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Цілком очевидно, що аналіз кредитоспроможності позичальника не повинен обмежуватись виключно оцінкою ліквідності і фінансової стійкості підприємства, позаяк отримання повної, вичерпної інформації про діяльність підприємства, історію його взаємин із кредитними установами, якість управління, ефективність організації виробничого процесу є необхідним в силу тієї ключової ролі, яку відіграє дана аналітична робота у створенні базових передумов для мінімізації ризику за позичковими операціями банку, а відтак і ефективності організації грошово-кредитних відносин загалом. З таких позицій розгляд шляхів удосконалення методики оцінки кредитоспроможності має передбачати по суті використання якомога більшого складу показників, котрі характеризували б реальні можливості ефективного використання і своєчасного погашення підприємством позичених коштів.

У даному зв'язку необхідно відзначити ще один важливий момент. Зрозуміло, що оптимальним варіантом розрахунку фінансових коефіцієнтів, які характеризують різноманітні аспекти діяльності позичальника, є проведення не лише ретроспективного аналізу - на основі фактичних даних із наданої клієнтом звітності, але й аналізу перспективного, що може здійснюватись на основі прогнозних величин, представлених клієнтом, або розрахунку самого банку, виходячи із тих тенденцій, що склалися у динаміці змін відповідних показників у минулі періоди. Аналіз на перспективу має сприяти ефективному спостереженню за впливом виявлених ризиків на діяльність клієнта і прогнозуванню появи чи відсутності нових ризиків, котрі зумовлюють можливість невиконання позичальником своїх зобов'язань за отриманими кредитами.

Разом з тим оцінка кредитоспроможності позичальника в майбутньому може достатньою мірою спиратися на стан справ у минулі періоди лише за умов стабільної економічної ситуації або принаймні стабільного положення клієнта. Коли ж мають місце високі темпи інфляції, спад виробництва, непередбачувані правові умови ведення господарської діяльності, точність прогнозів на перспективу суттєво знижується. Напрямом же до вирішення цієї проблеми (окрім безпосереднього коригування динаміки показників на темпи інфляції) може слугувати розширення складу фінансових коефіцієнтів, які використовуються банком для аналізу кредитоспроможності позичальника, що дає можливість отримати різнобічну оцінку його господарської діяльності та до деякої міри нівелювати розбіжності, що можуть виникати між прогнозованими і фактичними тенденціями, що складаються у процесі індивідуального відтворення.

Систему таких коефіцієнтів необхідно було б розширити передусім в плані детальнішої оцінки фінансової стійкості і ефективності господарської діяльності позичальника.Показники фінансової стійкості характеризують фінансовий стан підприємства з точки зору оцінки банком структури і співвідношень між різними джерелами грошових ресурсів клієнта та їх впливу на рівень кредитного ризику. У даному разі йдеться про необхідність оцінки того аспекту діяльності позичальника, який визначає, наскільки раціонально сформована структура джерел коштів, що використовуються у виробничому процесі, і, відповідно, наскільки ефективним є залучення банківських кредитів. Нині для цієї мети комерційними банками нашої країни у більшості випадків використовуються такі показники, як коефіцієнт забезпеченості власними джерелами, коефіцієнт фінансової незалежності, питома вага власних оборотних коштів у валюті балансу, а також коефіцієнти автономності, маневреності, переливу капіталу.

У той же час, для більш повної характеристики указаного аспекту діяльності позичальника дана група показників могла б бути доповнена ще рядом коефіцієнтів, що відображають структуру коштів підприємства і їхніх джерел. У числі таких показників можна навести, зокрема: 1) коефіцієнт власності; 2) коефіцієнт залучених коштів; 3) коефіцієнт мобільності оборотних коштів; 4) коефіцієнт оборотного капіталу. Указаний аналіз, таким чином, має передбачати такі напрями оцінки діяльності клієнта, котрі у своїй сукупності можуть забезпечити прийняття оптимального рішення про можливість і доцільність видачі йому кредиту (рис. 3.1).

Загалом з урахуванням того, що комплексний аналіз кредитоспроможності являє собою ключовий інструмент мінімізації кредитного ризику (як у формі попередньої оцінки, так і у процесі подальшого моніторингу) його значення на мікроекономічному рівні важко переоцінити. Однак оптимізація даної системи, цілком очевидно, не може обмежуватись лише вдосконаленням самої методики указаного аналізу, позаяк важливою передумовою активізації кредитного процесу є адекватна оцінка ефективності здійснюваних комерційним банком кредитних вкладень.

Рис. 3.1. Характеристика основних напрямів оцінки кредитоспроможності клієнта банку

Отже, якщо врахувати все вище викладене в практиці оцінки кредитоспроможності позичальника, то це дасть змогу зменшити кредитний ризик. Адже, наслідком кредитних ризиків є втрати частини доходу і прибутку банку, тобто зниження фінансових результатів його роботи. Тому кредитні ризики справді можна вважати фінансовими ризиками, тобто ризиками, які впливають на фінансові показники роботи банку.