Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, що здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.

Центральний банк виступає основним координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці. Він, як правило, не вступає у взаємовідносини з підприємствами і населенням, а представляє собою свого роду "банк банків" і "банк держави", що визначається його базовими функціями як основного органу, який координує діяльність кредитної системи в цілому. Такими функціями, зокрема, є: емісія кредитних грошей (банкнот) і контроль за грошовим обігом; кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі "банку банків"; кредитно-розрахункове обслуговування держави; реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.

Виконання центральним банком указаних функцій дозволяє забезпечити ефективну діяльність кредитної системи в цілому та сприяє досягненню цілей, що полягають у забезпеченні товарно-грошової збалансованості в господарстві, стимулюванні економічного росту і підтриманні стабільності національної валюти.

Комерційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку.

В історичному плані комерційні банки виникли раніше, ніж інші типи фінансово-кредитних інститутів, а тому розвиток кредитної системи розпочинається саме з виникнення і розвитку комерційних банків. Сам термін "комерційний банк" походить ще з середніх віків, коли установи такого роду займалися обслуговуванням переважно торговельних організацій, пов'язаних в основному з товарним обміном - "комерцією". Однак з розвитком промислового виробництва сфера застосування банківського капіталу значно розширилась, розвинувся і обсяг операцій банків, що призвело до втрати терміном "комерційний банк" свого первісного змісту. Нині цей термін скоріше відображає основний принцип діяльності банківських установ - принцип прибуткового господарювання, досягнення максимальних прибутків при мінімальних затратах. Даний принцип банківської комерції визначає ту базову умову, без дотримання якої втрачається сам економічний сенс існування і діяльності комерційних банків.Різнобічна практика функціонування сучасних комерційних банків ускладнює правильне розуміння їх справжньої суті. На сьогодні до групи комерційних банків у різних країнах відносять цілий ряд інститутів з різною структурою і різними відносинами власності. Не однаково трактується і саме поняття "комерційний банк". При найзагальнішому підході до цієї проблеми головною визначальною рисою комерційних банків часто вважається відсутність права емісії банкнот. Однак це скоріше вказує на їх головну відмінність від центральних банків, ніж наближає до розуміння суті комерційних банків як окремих інститутів кредитної системи. Детальніший розгляд цієї проблеми повинен охоплювати значно ширше коло її аспектів, включаючи юридичну та економічну сторони діяльності банківських установ.

В основі юридичного аспекту визначення суті комерційних банків лежить трактування законодавством кожної країни сфер діяльності даних установ. У цьому випадку вихідного значення набуває визначення конкретних операцій, що здійснюються комерційними банками. У їх перелік включаються такі, які у відповідності з законодавством відносяться виключно до банківської діяльності: операції по прийому коштів на вклади, наданню різних видів кредиту, операції з цінностями, проведення безготівкових платежів і розрахункове обслуговування. Банківським законодавством США, наприклад, комерційними банками визнаються установи, що: 1) приймають вклади, які вкладник має право вилучити за вимогою, і 2) організовують діяльність щодо надання комерційних позик. Згідно російського законодавства банк має виключне право здійснювати такі операції: залучення на вклади грошових коштів юридичних та фізичних осіб, розміщення вказаних коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах поверненості, платності, строковості, відкриття і ведення банківських рахунків юридичних та фізичних осіб. Чинним законодавством України банки визначаються як установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Отже, юридичне тлумачення суті комерційних банків базується на переліку тих операцій, які вони можуть здійснювати відповідно з чинним законодавством країни. Водночас розкриття суті - це не лише визначення співвідношення діяльності банків з законом. Не закон визначає суть комерційного банку як такого, а економічний бік справи, природа банку, забезпечена законодавчим правом здійснювати відповідні операції. Оскільки безпосереднім проявом суті певної економічної категорії чи явища є їх функції, то можна твердити, що в основі юридичного трактування поняття комерційного банку лежить власне економічний аспект. Наприклад, все, що виконує функції грошей, є гроші. За аналогією можна стверджувати, що якщо та чи інша фінансова установа виконує базові функції комерційного банку, про які йшлося вище, то її можна назвати комерційним банком.