Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів
Надаючи кредити клієнтам, банки реалізують себе як фінансові посередники, приймаючи гроші від вкладників, що володіють тимчасово вільними коштами, і надаючи їх позичальникам, тобто тим учасникам економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. У результаті цієї діяльності банку у виграші перебувають усі зацікавлені сторони. Тимчасово вільні грошові кошти вкладників банк перетворює на позичковий капітал, який приносить їм реальний дохід у формі процента. Використання кредиту позичальниками сприяє прискоренню обороту капіталу, скороченню витрат виробництва і зростанню прибутків. Комерційні банки отримують доход від зазначених операцій за рахунок різниці між процентами, що стягуються за позиками і виплачуються за вкладами.Стійка і динамічна економіка не може існувати і розвиватися без добре відлагодженого механізму грошових розрахунків, який пронизує усі сфери єдиного господарського організму. Підприємства, організації, населення, тримаючи свої кошти на рахунках в банку, активно використовують їх як засіб взаєморозрахунків. Тому весь безготівковий платіжний оборот, що складає основу грошового обороту в країні, повністю проходить через установи банків. На цьому і базується їх величезне господарське значення як організаторів розрахунків в економіці.
Здатність комерційних банків створювати в процесі своєї діяльності додаткові засоби платежу є однією з найважливіших функцій, що відрізняє їх від інших інститутів кредитної системи. У даному випадку йдеться не про випуск в обіг банкнот, що на сьогоднішній день є виключною прерогативою центральних банків, а про депозитно-чекову емісію, що здійснюється комерційними банками через виконання позичкових операцій. Така емісія за умови правильного регулювання відіграє важливу роль у забезпеченні еластичності грошового обігу в країні і підтриманні стійких темпів росту економіки.
Окрім вищезазначених, комерційні банки виконують і ряд інших функцій, спектр яких визначається потребами різних груп клієнтів, на які банк орієнтує свою діяльність. Так, комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі і продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі; виконувати довірчі операції, пов'язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних і юридичних осіб за їх дорученням; надавати консультативні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності; здійснювати зберігання грошових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, а також ряд інших операцій, пов'язаних з обслуговуванням різних клієнтів.
За станом на грудень місяць 2004 p. в Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж було зареєстровано 182 банки. За організаційно-правовою формою господарювання більшість комерційних банків (132 одиниця або 72,5 % від загальної кількості банків) зареєстровано як акціонерні товариства (таб. 1.1).
Таблиця 1.1
Розвиток системи комерційних банків (1995—2004 pp.)
Як видно із наведених у таблиці 1.1. даних, загальний кількісний склад банківської системи України протягом останніх 5 років перебуває практично на незмінному рівні – на рівні 180 офіційно зареєстрованих установ, що свідчить про досягнення відносної стабілізації числа банків на певному рівні та припинення екстенсивного росту банківської системи.
Питання реєстрації та ліцензування нових банків має велике значення, тому що нові банки особливо схильні до банкрутства. Реєстрація повинна запобігати проникненню в банківську справу людей із недостатніми фаховими навиками, досвідом, фінансовим забезпеченням, етичними стандартами. Для уникнення зловживань, пов'язаних зі створенням банків в інтересах вузькозацікавлених груп, реєстрація банків здійснюється при виконанні чітких критеріїв і необхідних мінімальних вимог. Реєстрацію та ліцензування комерційних банків проводить Національний банк України.
Головною вимогою, яку ставить Національний банк України при реєстрації комерційного банку, є наявність мінімального розміру статутного фонду.
Власний капітал у структурі банківських коштів відіграє дуже важливу роль для забезпечення міцності банку й ефективності його роботи. По-перше, власний капітал є джерелом фінансових ресурсів банку і незамінний на початкових етапах діяльності. По-друге, капітал виконує захисно-гарантійну функцію, тобто роль страхового фонду для покриття непередбачених витрат і збитків, що виникають у процесі операційної діяльності банку