Умови та методи банківського кредитува ння господарюючих суб’єктів

Позичальник, що отримує кредит на витрати, які не перекриваються надходженнями протягом календарного року, надає прогнозні розрахунки необхідності в короткостроковому кредиті на рік із поквартальною розбивкою.

При видачі кредиту комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає, як уже зазначалось, його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або про відмову у наданні кредиту.

Дуже важливе значення має визначення вартості кредиту, в основу якого покладено встановлення відповідної процентної ставки. Тут повинні враховуватись вартість залучених банком ресурсів, категорія надійності позичальника, ступінь кредитного ризику, витрати з оформлення позики та контролю за її погашенням, маржа прибутку від кредитної операції.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховується мінімальна норма доходності (Васюренко О.В., с. 163)МНД = (%В + Мпр)* n/360 = Д-В / Кз (2.3)

де %В — процентні витрати за залученими ресурсами, %;

Мпр — мінімальна норма прибутку від кредитної операції, %;

Д — мінімально припустимий доход за позикою як сума процентних та комісійних платежів, гр. од.;

В — операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту,

п — термін кредитування, дні;

Кз — основна сума кредиту + відповідна сума обов'язкового резерву на коррахунку банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом розраховується так:

R0 = Д*360 / K * n (2.4)

де, Д -мінімально припустимий доход;

К - основна сума кредиту;

n - термін кредитування у днях.

В результаті, якщо сторони погоджуються із умовами кредитування, уповноваженні керівники банку та підприємства-позичальника підписують кредитний договір. Підписаний договір є офіційною підставою для безпосереднього перерахування банком грошових ресурсів на користь позичальника.

Одразу після надання грошових коштів у кредит банк приступає до найважливішого та визначального етапу кредитування — кредитного моніторингу та контролю якості кредитного портфеля.

Головним завданням кредитного моніторингу є відстежування зміни кредитоспроможності позичальника та визначення конкретних дій, які необхідно вжити у разі виникнення проблем. В основу процесу кредитного моніторингу покладено процедуру аналізу поточного фінансового стану позичальника (згідно з першим етапом механізму оцінки кредитоспроможності) та оцінки якісних показників його діяльності. Поряд із цим ретельно вивчається та аналізується інформація про здійснення позичальником поточних платежів з погашення процентів та основної суми кредиту.

Оцінювання стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця: