Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст.
Таким чином, можна стверджувати, що дана проблематика належним чином висвітлена в джерелах та науковій літературі. Проте новітні методи та підходи до вивчення історії вимагають належної, виваженої, критчної оцінки фактів і подій минулого.
У процесі дослідження застосовувались порівняльно-історичний та структурно-ситемні методи аналізу, узагальнення і синтезу, проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу, поєднання яких дозволило найповніше реалізувати сформульовані мету і завдання.
Методологічними засадами дослідження є принципи історизму, об’єктивності та критичного підходу до джерельного матеріалу, містить інформацію про минуле.
Дана робота складається з трьох розділів, вступу висновків списку використаних джерел та літератури. У першому розділі – “Державні інституції давньоруської держави” розглядається вплив політично-соціальної традиції Київської Русі на формування державних інституцій Московської держави. В другому розділі “Державні інституції Золотої Орди” аналізуються державні і політичні органи влади Золотої Орди, та розглядається їх вплив на процес формування державних органів управління Московського князівства. В третьому розділі “Становлення державної системи управління Московського царства” досліджується процес становлення державних органів управління в московському князівстві, та висвітлюється початковий період розвитку російського самодержавства.
Тема даної роботи пройшла апробацію на Кафедрі історії слов’ян Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Окремі наукові положення дослідження заслуховувалися й обговорювалися на звітніх науково-практичних конференціях та тематичних круглих столах. Звичайно дана робота не претендує на вичерпність, але її автор сподівається продовжити розробку даного напрямку, розширивши джерельно-історіографічну та методологічну базу.
Матеріали роботи можуть бути використані при підготовці лекційного чи практичного курсу, або ж лягти в основу більш грунтовного дослідження.
Розділ І. Державні інституції давньоруської держави
В історичних джерелах назва “Росія” з’явилась у ХV ст., але до кінця ХVII ст. вживались тільки назви “Русь”, “Руська земля”, “Москва”, “Московське царство”, “Московія”, “Московщина”. Як політичний термін, назва “Росія” офіційно була усталена з прийняттям 1721 р. Петром І титулу імператора. Народ, який започат¬кував і визначав історію Російської держави – ро¬сіяни, сформувався у північно-східній частині Східної Європи, на території, заселеній у давнину слов’янськими племе¬нами в’ятичів, ільменських слов’ян, кривичів, ча¬стково сіверян і радимичів. У його утворенні взяли участь і фінно-угорські племена (весь, чудь, меря, мурома та ін.) [38,c.52].Насе¬лені слов’янськими та угро-фінськими племенами землі Північно-Східної Європи у ІХ – Х ст. були приєднані до Київської держави. Після розпаду Київської Русі (ХІІ ст.) існували окремі князівства. Протягом три¬валого часу найбільш могутнім було Владимиро-Суздальське князівство, тер. якого згодом стала ядром Московської держави. На час правління зас¬новника князівства Юрія Долгорукого (бл. 1125 – 1157 рр.) припадає перша літописна згадка про Москву (засн. 1147 р.). Його син Андрій Боголюбський (1157 – 1174 рр.) зробив своєю столицею Владимир-на-Клязьмі і намагався поширити свою владу й на Киї¬вське князівство. Брат Андрія Всеволод III Велике Гніздо (1176 – 1212 рр.) встановив свій контроль над кількома іншим князівствами у Північно-Східній Європі. Він успішно воював з половцями (з Х ст. кочували в східноєвропейському степу) та з Волзько-Камською Болга¬рією (існувала з Х ст.; у заснуванні її особливу роль відіграли болгари, які після розпаду Великої Бол¬гарії перебралися в Середнє Поволжя) [26,c.301]. Всеволод III, щоб підкреслити свою незалежність від Києва і вищість над північно-східними князівствами, прийняв титул великого князя. Внаслідок монголо-татарської на¬вали у ХІІІ ст. князівства потрапили у політичну, залежність від Золотої Орди. Місцеві правителі муси¬ли одержувати від золотоординського хана грамо¬ту – ярлик, що надавав право на управління їхніми землями [43,c.458].
Утворення централізованої Морсковської держави – складний і тривалий процес. Він розпочався наприкінці ХІІІ ст. і виразно проявився на початку ХV cт. Наприк. ХІІІ ст. Владимиро-Суздальське князів¬ство почало занепадати. Провідну роль у Північно-Східній Русі стали відігравати конкуруючі між собою Тверсь¬ке і Московське князівства (в останньому правили нащадки Олександра Невського) [47,c.219].
На початку ХІV ст. Північно-Східна Русь пердставляла собою ряд самостійних, в політичному відношенні, феодальних князівств та республік, які були номінально об’єднанні під владою великого князя володимирського [51,c.5].