Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст.

Татаро-монгольське панування мало й деякі позитивні сторони. Зокрема населення Русі запозичило певні елементи ординського побуту, військової, еконоічної, політичної організації. Українське козацтво, яке виникло в ХV ст., перейняло у татар деякі бойові навички, тактичні прийоми, способи проведення бойових операцій. Елементи побуту й одягу вкорінилися в українське повсякденне життя: кафтан, черевик, ковпак – ці та інші предмети одягу, разом з їх назвами, були запозичені у східних сусідів. Наслідки ординського економічного панування відчутні і в наші дні: російське слово “таможня” (митниця) походить від назви ординського податку “тамга” (торгове мито), так як і саме слово “деньгі” (гроші). Крім того, ямська служба, яка була запровадженна Золотою Ордою, існувала в Росії до 60-их рр. ХІХ ст [26,c.383].Взаємному проникненню культур сприяли і змішані шлюби. Нерідко представники руських князівських родів одружувалися з татарками. Однак, злиття народів при цьому не відбувалося. Беручи за дружин доньок татарських аристократів, князі переслідувади політичні інтереси. Крім того, породнитися з ординською знаттю, або навіть з самим ханом, вважалося надзвичайно престижним для князівських родів. Пізніше, після падіння Золотої Орди, татарські вельможі стали переселятися в Росію і поклали початок багатьом відомим фаміліям. Предки Годунових, Глинських, Тургеневих, Шереметевих, Шахматових, Урусових перейшли в православ’я, стали вважатися російськими аристократами, і вже в XVIII ст. ніхто не вважав їх нащадків татарських вельмож [8,c.105] Важливим завданням темників було фінансове забезпечення як армії, так і власних потреб. Це було найскладніше. Якщо податки з сільської місцевості – з виноградників, стягнення з комор, плата за тік, ясак з ариків, грошовий податок – калан та інші йшли безпосередньо наміснику (темнику), що володів тарханним ярликом, то над більш значними фінансовими джерелами був встановлений подвійний, а то й потрійний контроль. Так, податки з торгівельних міст частково йшли Великому хану, частково голові Улусу, і лише незначна їх частина залишалася темникам [22,c.262]. Цим частково можна пояснити жорстокість, якої зазнавали міста Криму під час захоплення їх військами Ногая у 1299 році та Едигея у 1399 р., адже знищення міст в першу чергу підривало фінансову могутність хана – Тохти та Тохтамиша, і при цьому мало відбивалося на прибутках самого темника [51,c.469]. Звичайно, могутні темники в подальшому намагалися захопити монополію на прибутки з міст й інколи їм це вдавалося, особливо Едигею і Угренчі, але традиція поділу зборів з міста не давала можливості закріпити за своїми нащадками здобуте джерело прибутку. Так само практика отримання ханом прибутків з усіх міст визначила особливості внутрішньої політики темників, зокрема, незацікавленість у зростанні міст, як опори ханів. Лише Мамай, що повністю контролював своїх ставлеників – Чингізидів, підтримував добросусідські стосунки з генуезькими містами, надавши їм контроль над деякими землями в Криму [51,c.471]. Але окрім економічної діяльності, темники все ж найбільшої уваги надавали боєздатності своїх підрозділів. В цьому і полягала основа їх сили і впливовості в Орді, можливість вирішувати всі інші, у тому числі і економічні, проблеми. І чи не найскладнішою в умовах постійних воєн, конфліктів та виступів підкорених народів була проблема мобільності та чисельності армії. Вирішення її залишалося виключно у відомстві темників, без залучення резервів з ханської ставки. Тому, так чи інакше, всі темники змушені були враховувати етнічні, політичні та культурні особливості своїх підлеглих – єдине, що могло забезпечити темнику стабільність і відданість армії. Ще Чингізхан почав поєднувати у новому військовому поділі родову приналежність своїх підлеглих, розуміючи її як первинний стримуючий чинник в суспільстві. Але це могло діяти лише на рівні сотень та тисяч. Для туменів, які складалися з десяти тисяч, цей чинник не міг мати такого значення навіть на ранньому етапі, адже тисячі належали до різних родів. Отже темник мав виступати ще й тим об’єднуючим началом, яке мало згуртувати всі тисячі в єдине ціле.Ситуація значно ускладнилася після утворення світової імперії та її розпаду на окремі улуси. Тепер армії формувалися, головним чином, з немонгольського населення, раніше підкореного і позбавленого власної аристократії. Значної сили став набирати козацький елемент, який свого часу був приведений до порядку Чингізханом, але з розширенням кордонів імперії, знайшов нові ареали поширення. Тож темники в такій ситуації мали створити єдине ціле з власне монгольських ветеранів, місцевого населення і нового козацького елементу, адже без внутрішньої єдності та відсутності конфліктів між різними субстратами про боєздатність армії нічого було і говорити. Очевидними були два шляхи вирішення проблеми: власний авторитет темників, як об’єднуючий фактор, чи силовий тиск на етнічні меншості з використанням внутрішньої опори – одного етносу на противагу іншим за підтримки хана. При цьому, другий шлях був можливий лише в разі відсутності навіть найменшої конфронтації центрам, що не могло влаштовувати тих темників, які намагалися проводити власну політику. Саме підхід до вирішення проблеми єдності власного улусу і став одним з головних чинників відділення темників-огланів від темників-нойонів з перетво¬ренням останніх у виключно військову адміністрацОтже бачимо, що саме внутрішні зміни, яких зазнало монгольське суспільство після утворення імперії Чингізхана, її подальшого перетворення на світову державу і розпаду на окремі улуси, спричинили еволюцію інституту темників. Він, з часом, перетворився з виключно військової одиниці на політико-адміністративну, яка мала виконувати щодо армії і другорядні функції, передусім політико-економічні. В цій .еволюції на перше місце поступово вийшла саме державницька діяльність темників, які, з однієї сторони, боролися за досягнення власних цілей, а з іншої – виступали як представники інтересів своїх войовничих підлеглих на державній арені. А це, разом з становленням феодальних відносин в Монгольській імперії, спровокувало ряд державотворчих заходів темників, які згодом започаткували виникнення нових етнічних утворень на терені Золотої Орди. Політичний устрій Золотої Орди відповідав загальному устрою Монгольської імперії, який являв собою військово-політичне об’єднання. Управляння Золотою Ордою хан здійснював через своїх темників. Інститут темництва був ключовим в системі політичного управління монгольської держави.Розділ 3.Становлення системи державного управління