Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст.

З огляду на ускладнення зовнішньополітичної ситуації, уряд Івана Грозного здійснив реорганізацію опричнини. В 1572 р. опричнина була реорганізована в “государєв двор”. Офіційна назва “опричнина” скасовувалася. Незважаючи на формальне її скасуванн, фактично система та методи зберігалися. Після того, як опричнина була переіменована в “государев двор” вона набула ознак і форм двірцевого відомства. Фактично, в історіографії цей період називають другим періодом опричнини. В цей період на чолі земщини цар поставив відданого йому татарського аристократа Симеона Бекбулатовича, який отримав титул “великого князя всея Русі”. Проте реальна влада знахоилася в руках самого Івана Грозного, який, в цей час, іменував себе “князь московський”. Другий період опричнини супроводжувався подальшою боротьбою царя проти боярсько-аристократичних кланів. В цей період були страчені такі відомі боярияк князь Тьомкін-Ростовський, Н.Одоєвський та інші. В цей час здійснюється певний переросподіл земель земщини з метою подальшої ліквідації удільно-вотчиного володіння. З цією метою, царський уряд повертав вотчинникам їх розорені володіння, які були конфісковані в роки опричнини. Отримуючи спустошені землі вотчиники опинялися під пильним наглядом опричників [34,c.257].

В цей час здійснюється зміцнення централізованого апарату влади, що позначилося на зростанні податкового, економічного та політичного тиску з боку держави. Проте, опричнина спрямована проти влади удільних князів та боярської аристократії не зуміла підірвати їх політичні та економічні позиції остаточно. Однак заходи Івана ІV Грозного сприяли зміцненню його одноосібної влади [9,c.382].

Утвореня централізовної Московської держави створило можливості для розвитку інфраструктури управління країною. Починаючи з ХІV cт. в державі відбувається ряд змін соціально-економічного і політичного характеру, спрямованних на зміцнення самодеожавства. Уніфікація системи управління, запровадження нових методів, поява російського дворянства сприяла утвердженню монархічного правління в Московському царстві.

Висновки

Процес становленя й розвитку державних інституцій Північно-Східної Русі був складним та багатофазовим. Значний вплив мали фактори як внутрішіньогт, так і зовнішнього характеру. Шодо внутрішніхх чинників, то тут, слід відмітити наступні: розвиток продуктивних сил та пожвавлення економічного життя, зростання міст – центрів ремесла та торгівлі. Говорячи про фактори зовнішнього характеру, слід наголосити на тому, що починаючи з ХІІІ ст. Московське князівство вступає в тривалий період боротьби за об’єднання земель Північно-Східної Русі. Немалозначущим аспектом зовнішньої політики Москви цього періоду є взаємини із Золотою Ордою. Вдала й продумана політика московських правителів сприяла тому, що ярлик на княжіння на тривалий час закріпляється за ними. Важливо, що в період правління Івана Калити, збір і сплата данини зосереджується в руках великого князя. Це сприяло нагромадженню значних матеріальних ресурсів, які були використані в боротбі за централізацію країни.

Однак, слід зазаначити, що еволюція органів державного управління в Московському князівстві відбувалася під значним впливом традицій Київської Русі та Золотої Орди. Важливі органи системи управління Київської Русі прейшли в систему державного управління Московською державою. Так інституція князя, боярської думи, намісництва – все це, та багато іншого з успіхом використовувалося в Москві. Крім того, деякі форми земельного володіння, наприклад вотчинно-удільне, яке бере свої початки в часи існування і розквіту Київської Русі, існувало в Московському князівстві до середини ХV ст. Проте, незважаючи на те, що ряд інституцій Києва були запозичені Москвою, тут в землях Пінічо-Східної Русі, вони отримали певні суттеві відозмінення. Так, наприклад боярська дума з ХV ст. перетворюється на постійний дорадчий орган державного управління при московському князеві. Ряд суттєвих змін відбувається в соціальній структурі суспільства – боярство, як верства суспілства становиться замкнутим станом, на відміну від боярства Київської Русі. Взагалі соціальна система Москви набуває ознак замкнутості, тоді як в Київській Русі ця система була досить гнучкою та демократичною, що дозволяло вільно пересуватися по соціальній драбині суспільства.Немаловажним є вплив золотоординського панування на формування та становленя державних інституцій Північно-Східної Русі. Особливо татаро-монгольський вплив позначився в галузі організації поштово-кур’єрської служби та систмі організації сплати та збору податків. Вцілому вплив татаро-монгольського ярма на політичну історію Московського князівства був визначальним. Саме за монгольсьскою традицією в московській державі встановлюється самодержавна влада східно-деспотичного характеру.

Остаточного оформлення державно-політичні та соціальні інституції Московської держави набувають зі встановленням одноосібної влади великого князя московського в умовах централізованної держави в другій половині ХV ст. Створення централізованої держави сприяло уніфікації загальнодержавної системи управління. Великими князями, а згодом царями, проводиться політика щодо ліквідації удільно-вотчинної системи, яка не сприяла процесу консолідації розрізненних земель. В результаті створюється помісна система земелевлодіння, яка сприяла формуванню російського дворянства.