Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст.
Одним з важливих кроків 50-их рр. ХVІ ст. стала реорганізація центральних органів управління Московського царства. В 60-их рр. ХVІ ст. остаточного офрмлення набуває приказна система. Віддтепер в кожному приказі сконцентровувалася тільки одна певна галузь державного управління. Приказна система зміцнювала позиції дяків, які за своїм походженням були дрібними дворянами. В 1555 р. було створено Помісний приказ, який відав питаннями помісного землеволодіння; Разрядний приказ, в компетенції якого були питання комплектації царського війська. Ще в 1549 р. було створено Посольський приказ, в компетенції якого були питання зовнішньої політики держави. Пізінше були створені Стрілецький та Земський прикази [18,c.238].
В середині 50-их рр. ХVІ ст. значні зміни відбуваються в фіскальній системі Московського царства. В 1554 р. було створено “Большой приход”, куда поступали найважливіші загальнодержавні податки.В результаті реорганізації помісного управління, значно обмежуються повноваження місцевих аристократів. В 1555 р. так звані “губні установи” розповсюджуються по всій країні. В відані цих установ перебував суд з надзвичайних справ. Відтепер суд з кримінальних злочинів переходив з підпорядкування намісників та волостелей до “губних старост”, які обиралися з середовища місцевого дворянства. В 1554 р. уряд реорганізував в спеціальний “Разбойний приказ” боярську комісію, яка розглядала “разбойні справи”. “Губна реформа”, однозначно посилювала позиції дворянства й була спрямована на знищення кормління. Остаточно система кормлінь була ліквідована в результаті земської реформи, яка була проведена в 1555 – 1556 рр. В результаті цієї реформи намісники та волостелі були замінені органами земського управління – “ізлюбленними головами” та “целовальниками”, які обиралися з середовища посадського населення. В компетенції земських органів влади був суд з другорядних справ. Крім того, земства збирали податки, які раніше сплачувалися кормлінщикам, а за новою системою надходили до жержавної казни. Губні та земські органи управління були станово-представницькими установами дворянства, що зміцнювало основи царської влади [40,c.164].
На початку 60-их рр. ХVІ ст. загострилися суперечності між представниками боярсько-аристократичних угрупувань та царською владою. Бояри виступали проти спроб Івана ІV реформувати систему управління та подолати пережитки феодальної роздробленності. Особливо активно російське боярство виступило проти спроби ліквідації намісництв, уділно-вотчиних володінь тощо. Ситуація загострювалася у звя’зку з рядом військових невдач Московської держави у Лівонський війні [40,c.179].
В таких умовах цар Іван Грозний впроваджує ряд рішучих заходів з метою подолати опір боярської аристократії та зміцнити центральну владу, надавши значні привілеї дворянству. Уряд Івана ІV впроваджує так звану опричнину, яка була використана царем для боротьбиз опозиційними боярськими угрупуваннями.
В період опричнини, в політичному управлінні країною відбуваються певні зміни. Зі зростанням загальнодержавної території, постає проблема побудови нової системи оборони, фінансів, суду та управління. В 1565 р. Іван ІV оголосив про встановлення опричнини (від слова “оприч” – окрім). Таким чином країна поділялася на дві частини: земщину – територія держави, та опричнина – володіння, що належали особисто царю. До опричнини увійшли області торгівельного та промислового значення, райони землеволодіння дворян, які становили опору царської влади, а також землі, що становили старовинні князівські володіння. Землі, що увійшли до опричнини складали половину всієї площі Російської держави. З території опричнини були виведені великі землевласники. Утворення опричнини підірвало економічні та політичні позиції удільного земелеволодіння. На місце виведених землевласників в опричнині розмістили “опричних служилих людей”. За земщиною залишалися окраїни на заході та північному заході країни. Також до земщини були включені деякі території на півдін та південному сході. В земщині державний устрій залишився майже без змін: продовжувала діяти боярська дума, функціонували московські прикази. [18,c.289].
Основну масу опричників склали дрібні та середні дворяни. Однак, до опричнини увійшли деякі представники боярства. Управління опричниною здійснювалося за принципом царської двірцевої установи. Поступово, в опричнині сформувалися сили, які були здатні зміцнити царську владу. Разом з тим, фактичний поділ держави на дві частини мав свої негативні явища, які вплинули на економічний розвиток Росії [9.c.391].
Опричнина виконувала функції політичної поліції, яка жорстоко придушувала виступи удільних князів та бояр. Система політичного терору сформувалася в оричнині набагато швидше ніж інші елементи. Так були страчені бояри А.Горбатий-Шуйський, князь П.Горенський. Каральні заходи Івана Грозного вивкликали протест серед служилого дворянства на чолі з князем В.Пронським. В 1566 служиле дворянство звернулося до царя з проханням припинити насильство і терор. Проте у відповідь послідували нові страти.
Царська опричнина зростала як дворянська гвардія ХVІ ст., вона прийняла активну участь у формуванні та організації стрілецького війська [9,c.372]. Міське дворяннське кінне ополченя замінило собою “князівсько-дворянські двори” феодальної знаті. Опричнина стає, свого роду, “государєвим двором”. Фактично з 1565 по 1572 рр. вона регламентує всі види політичної діяльності Московського царства [40,c.199].На початку 70-их рр. ХVІ ст. зовнішньополітичне становище Російського царства значно ускладнилося. Після укладення польсько-литовської унії Московській державі тепер протистояла об’єднана Річ Посполита. Посилилася загроза турецько-крисмської агресії. В травні 1571 р. скориставшись зрадою деяких рядових опричників, кримський хан Давлет-Гірей розгромив загін опричників і підійшов до Москви. Спаливши околиці, кримський хан змушений був відступити. Проте вже в 1572 р. кримські татари знуву здійснили спробу заволодіти Московю, проте вонибули розбиті на річці Лопасні в 50 км. від столиці [40,c.185].