Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст.
Періодично золотоординське військо здійснювало набіги на Балкани, Литву і Польщу. Метою цих походів було не завоювання, а пограбування сусідів, збагачення правлячої в Орді знаті [36,c.219].
Величезна територія, багаточисльне населення, сильна центральна влада, велике військо, вміле використання торгових караванних шляхів, збір данини з підкорених народів – все це сприяло зростанню впливу монгольської держави. Свого найвищого розвитку вона досягає в першій половині XIV ст. Розквіт державності і культури Золотої Орди пов’язаний з іменами ханів Узбека (правив в 1312 – 1342 рр.) і його сина Джанібека (1342 – 1357 рр.). Важливим кроком на шляху зміцнення Золотої Орди стало запровадження ісламу як офіційної релігії [22,c263].
Засновник Монгольської імперії Чингізхан заповідав нащадкам толерантно ставитися до представників різних віросповідань. Його наступники намагалися дотримуватися його заповіту. Так, в землях, що належали Улусу Джучи, християни не піддавалися релігійному переслідуванню. Крім того, бажаючи залучити на свій бік духовенство завойованих країн, монгольські правителі створювали для священослужителів своєрідний пільговий режим. Православна і вірменська церква були звільнені від виплати “виходу”, вони отримували спеціальні ярлики, які захищали церковне майно від зазіхань ординских чиновників. У столиці Золотої Орди Сараї відкривалися храми різних конфесій. У 1261 р. там виникла православна єпархія. Однак самі монголи в більшості своїй залишалися язичниками-шаманистами [22,c.263].На початку XIV ст. ситуація в Золотій Орді дещо змінилася. Монгольськи аристократи вважали, що регулювати життя обширної держави за старими монгольськими традиціями вже неможливо. В умовах розвитку феодальних взаємин, ускладнюється система державного управління. Перед монгольськими правителями постає складне завдення щодо залучення до управління країною фахівців в галузі економіки та фінансів. Саме з цією метою були запрошені чиновники з Середньої Азії. До того ж торгівля Золотої Орди давно вже знаходилася в руках мусульманських комерсантів. Крім того інтенсивні політичні та економічні взаєини з Іраном та Єгиптом вимагали залучення знавців арабської і персидської мов [36,c.220].
В таких умовах стало очевидно, що загальна, єдина для всієї держави релігія допомогла б згуртувати підданих навколо хана-єдиновірця. У 1314 р. Узбек оголосив іслам офіційною релігією Золотої Орди і сам став мусульманином. Його знатні родичи, що спробували було чинити опір релігійним нововведенням хана були безжалісно винищені.
Період правління хана Узбека позначився розвитком міського будівництва. До середини XIV ст. в Золотій Орді існувало більш ста міст. Деякі з них були старими поселеннями, заснованими в до монгольські часи, які росташовувалися на важливих торгівельних шляхах. Ординский уряд був зацікавлений в постійному безперервноу русі караванів, завдяки яким відбувалося наповненні країни товарами, а скарбниці прибутками від торгового мита [22,c.263].
Інші міста були засновані самими монголами. Ці міста ставали фінансовии та адміністративними центраи держави. Як правило нові онгольські міста виникали на місцях зимових стійбищ ханів. Саме таким чином з’явилися обидві столиці Золотої Орди – Сарай (“сарай” з тюркської – палац), заснований ханом Бату, та Новий Сарай, який побудував хан Узбек. Деякі міста, що виникли в ординский період, досі існують в Росії: Тула, Тюмень, Азов, Астрахань і інш.
Саме в період правління ханів Узбека і Джанібека міста Золотої Орди переживали свій найвищий розквіт: палаци, мечеті, караван-сараї (заїжджі і торгові двори), багаті квартали знаті та купецтва, поселення ремісників перетворювали їх в осередки економічного і культурного життя. Сарай і Новий Сарай належали до числа найбільших міст світу [22,c.263].
Занепад Золотої Орди припадає на період правління нащадків хана Джанібека. Правителі різних уділів, ворогуючі угрупування різних земель Золотої Орди вступили в боротьбу за ханський престол. Онгольська держава вступає в період міжусобиць. Наприкінці XIV ст. відцентрові тенденції вдалося припинити енергійному хану Тохтамишу. Але саме з його правлінням пов’язані події, що виявилися фатальними для долі держави.
Проте, незважаючи на об’єднавчі заходи Тохтамиша, Золота Орда зазанала нищівного удару з боку військ Тамерлана. Майже все великі міста країни були зруйновані. Причиною конфлікту стали торгівельні шляхи, що проходили по території Золотої Орди. Внаслідок походу Тимура, важливі торгівельні комунікації змістилися південіше у його володіння. І хоча Орда зберігла незалежність, проте цей конфлікт остаточно її знесилив. Поразка Тохтамиша посилила процес політичного розвалу онгольської держави. В першій половині XV ст. Золота Орда розпалася на окремі незалежні ханства. Найбільшими з них були Кримське, Казанськоє, Сибірське, Узбецьке (Казахське) ханства і Ногайська Орда [51,c.586].