Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України
Іов Почаївський упокоївся у столітньому віці 28 жовтня 1651 р. і невдовзі церквою був канонізований (прилучений до лику святих). Його нетлінні мощі донині покояться біля його тісної печерної келії.
Почаївський монастир витримав чимало облог. Зокрема, за царювання польського короля Яна Собєського (1674-1696 pp.), У розпал Збаражської війни з турками влітку 1675 р. татарські полки з трьох боків обложили Почаївську лавру. З фортифікаційної точки зору тогочасні невисокі укріплення монастиря давали татарам сподівання на легке здобуття й пограбування обителі. Зі сходом сонця 23 липня 1675 р. татари ринулися на приступ монастирських стін. За переказами, у ту ж хвилю ігумен закликав усю братію, яка зібралася в соборі Успіння Пресвятої Богородиці, до палкої молитви. І з першими словами акафісту Пресвятій Богородиці над Почаївською лаврою з'явилася Мати Вожа у супроводі сяючого війська небесних ангелів з оголеними Мечами в десницях. Татар охопило сум'яття, вони розгубилися і почали задкувати геть від лаври, деякі сміливіші вояки стали стріляти в небесне воїнство, але пущені в небо стріли негайно поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Тоді серця татар скував жах. У сліпій паніці ординці кинулися втікати, кінні під час хаотичної втечі топтали, калічили й убивали пішців. Окрилені появою Пресвятої Богородиці - небесної опікунки святині - захисники монастиря кинулися навздогін ординцям і захопили багатьох татар у полон. Чимало полонених татар, які стали свідками небесного дива, згодом прийняли християнську віру і залишилися в монастирі назавжди.
З 1720 р. розпочався греко-католицький період в історії По-чаївської лаври. Тих ченців, котрі не побажали прийняти унію, прогнали геть, натомість в обителі облаштувалися ченці греко-католицького василіянського чину. Справжнім меценатом монастиря у цей період став вельможний граф Микола Потоць-кий. Найперше він добився визнання Почаївської Матері Божої всім католицьким світом - Римський Папа Климент XIV коронував ікону золотими діадемами. А сам монастир коштом М. По-тоцького було суттєво розбудовано. Посеред обителі постав головний храм - величний бароковий собор Успіння Пресвятої Богородиці (висота - 56 м, довжина - 54 м, ширина - 40 м) - який однак абсолютно не вписався в архітектурні канони Східної церкви й довгі десятиліття сприймався прочанами суто як чужинецький костел. Адже при його будівництві німецький архітектор Готфрід Гофман керувався рідними для нього протестантськими костелами в стилі пізнього центральноєвропейського бароко (скажімо, лише з 1831 р. після повернення лаври у православ'я в Успенському соборі нарешті з'явився іконостас, тоді ж інтер'єр собору розписали згідно з канонами Східної церкви).
У 1831 р. російська влада повернула монастир православним, у 1833 р. російський синод надав монастиреві статус Лаври. З другої половини XIX ст. архітектурний ансамбль обителі набуває сучасних рис, старі укріплення й чернецькі корпуси реконструюються, частково розбираються, постають нові споруди: 65-метрова лаврська дзвіниця, архієрейський будинок, надбрам-ний корпус, друкарня. Формування монастирської обителі завершилося спорудженням Троїцького собору (1906-1912 pp., архітектор О. Щусів).
Основні об'єкти туристично-паломницького огляду в Почаїв-ській лаврі:
o Скеля з відбитком стопи Пресвятої Богородиці і цілющим джерелом. Святиня українського народу - об'єкт масового міжнародного паломництва.o Чудотворна ікона Почаївської Богоматері. Створена в XV ст. болгарським ченцем-маляром. Має коштовну золоту раму, щедро інкрустовану діамантами й рубінами. Ікона є святинею українського народу й об'єктом масового міжнародного паломництва.
Печерна церква преподобного Іова. У викутій Іовом печері, в якій він тижнями усамітнювався для молитов, нині зберігаються нетлінні мощі святого. Об'єкт масового релігійного паломництва.
Комплекс середньовічних монастирських укріплень. Зокрема, варто ззовні оглянути похилі кам'яні стіни з могутніми контрфорсами.
o Монастирський комплекс з корпусами келій, архієрейським будинком (1825 р.) та іншими житловими і господарськими будівлями.
o Успенський собор XVII cm. Дзвіниця Успенського собору триярусна, заввишки 65 м (за висотою - третя в Україні після дзвіниць Києво-Печерської лаври та собору Св. Софії), її видно при під'їзді до Почаєва за 32 км. На верхньому ярусі дзвіниці знаходяться дзвони-куранти. Вага найбільшого дзвону становить 11,5 т.
o Троїцька церква (1649 р.) і Троїцький собор (1906-1912 pp.).
o Дерев'яна Покровська церква 1643 р. - пам'ятка давньоукраїнського сакрального зодчества. Знаходиться в центрі Почаєва.