Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України
Після першого поділу Речі Посполитої (1772 р.) Львівщина відійшла до складу Австро-Угорської імперії. її уряд у 1787 р. видав указ про ліквідацію багатьох замків і монастирів Галичини, серед яких була й Унівська лавра.
Галицький митрополит М. Левицький (1774-1858 pp.) у 1817 р. домігся від австрійського уряду дозволу на відродження Унівської лаври. Він перебудував південне крило монастиря на митрополичу резиденцію і прожив тут 40 років, активно розбудовуючи Галицьку митрополію УГКЦ. За цю подвижницьку працю у 1856 р. Папа Пій IX звеличив М. Левицького до чину кардинала. Тлінні останки митрополита покояться у монастирському храмі Успення Пресвятої Богородиці.фортеці., замки і монастирі як краєзнавчо-туристичні об'єкти. Ченці повернулися в Унів у 1919 р. після того, як Андрей ЦІептицький передав Унівську резиденцію галицьких митрополитів інокам Студитського уставу. Лавра проіснувала до 1946 p., з якого енкаведисти перетворили її на концтабір для католицького духовенства, а пізніше - інтернат для психічно хворих. З відродженням УГКЦ у 1991 р. Святоуспенська Унівська лавра знову передана монахам Студитського уставу.
У наші дні Святоуспенська Унівська лавра оо. Студитів налічує вісім монастирів чернечого чину студитів як в Україні, так і поза її межами. Лавра славиться відпустами, і кожного року, у третю неділю травня, в Лаврі відбувається проща за участю сановних осіб УГКЦ та десятків тисяч паломників з усієї України. Щорічно лавру з екскурсійною ціллю відвідує понад 5 тис. туристів.
До основних об'єктів паломницько-екскурсійного огляду в Унівському монастирі залічимо: комплекс укріплень монасти-ря-фортеці: оборонний рів та мури з бійницями і кутовими вежами; монастирські кам'яні келії XIX ст., що тягнуться вздовж внутрішнього периметра оборонних стін; Успенську церкву-фортецю XVI ст. з бійницями і могутніми контрфорсами (височить у внутрішньому дворі твердині, має стилістичні ознаки готики); будинок митрополита А. Шептицького, збудований у XIX ст.; експозицію старожитніх розп'ять та надгробків у внутрішній галереї твердині; експозицію старожитніх ікон та інших реліквій XVI-XIX ст. у лаврському музеї; тесаний з каменю меморіальний хрест XVI ст. та мурована дзвіниця лаври; святе джерело, що б'є прямо під стінами обителі.
Оборонний Крехівський Василіянський монастир Се. Мико-лая знаходиться за 12 км від Жовкви біля Крехова. Засновано його було близько 1618 р. на горі Іоїла. За народними переказами, монастир заснували два монахи Києво-Печерської лаври - Іоїл та Сильвестр. Вони викули у скелі, що згодом отримала назву "Скала Іоїла", печери й оселилися в них. А на вершині скелі збудували каплицю Покрови Пресвятої Богородиці і поруч каплицю Апостолів Петра і Павла (рис. 5.29).
З часом, коли кількість ченців зросла, монастир перенесено на теперішнє місце (до підніжжя гори Побійної). У середньовіччі монастир наглухо замикали стіни й башти, а перед ними - глибокий оборонний рів з єдиним перекидним мостом. На початку XVII ст. монастирський ансамбль складався з чотирьох церков, корпусів келій, оборонних мурів з кутовими баштами та в'їзною баштою-дзвіницею у стилі бароко.
На території монастиря є мурована церква Св. Миколая (1721 -1737 pp.) та дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, заново відбудована в 2002 p., а також двоповерхові корпуси келій 1755-1902 pp. та господарські будівлі. За східною оборонною стіною у кінці XVIII ст. розбитий монастирський сад. Ззовні по периметру сад оточений кам'яною стіною, вимурованою в 1795 р.
Діяльність монастиря було відновлено в 1990 р. Тепер це най-відоміший релігійний центр Львівщини. У наш час у монастирі діє Вища духовна василіянська семінарія. Від початку заснування до наших днів Крехівський монастир славиться відпустами в дні святкування літнього Миколая - 20, 21 і 22 травня. Нині, у відпустові дні до монастиря сходяться тисячі паломників з усієї України й сусідньої Польщі.
Поряд із Крехівським монастирем є ще кілька паломницько-екскурсійних атракцій: Іоїлівська скеля з печерами, святе джерело та меморіальна стела XVII
Іоїлівська скеля-стрімчак має лабіринт печер, викутих лаврськими ченцями-першопоселенцями Іоїлом, Сильвестром та їх послідовниками. Печери-келії скелі Іоїла є об'єктом масового релігійного паломництва, подібно до Києво-Печерських, Поча-ївських і Страдецьких чернечих печер.
Святе джерело знаходиться біля підніжжя скельного масиву, над ним обладнано каплицю Матері Божої.Постамент з кам'яною триметровою колоною зведений на честь успішної оборони Крехівського монастиря козацькою залогою на чолі з І. Мазепою від татарської орди (стела знаходиться на узліссі біля польової дороги на Нову Скварняву). Пам'ятник нагадує про драматичні події польсько-турецької війни. У її розпал у вересні 1672 р. турецька армада з союзними татарською ордою і козацькими полками гетьмана П. Дорошенка зусебіч взяли в облогу Львів.