Шпаргалка

•працівники підприємства (заборгованість з оплати праці), «державні органи (заборгованість щодо розрахунків із бюджетом та за позабюджетними платежами).

Участь кожної з цих груп у санації залежить від законодавчих обмежень щодо надання санаційних кредитів чи реструктуризації заборгованості, а також від мотивацій кредиторів.

40. Санаційний кредити та санаційний консорціум.

Завдяки наданню санаційних кредитів підвищується плато¬спроможність боржника, оскільки залучаються ліквідні засоби. Проте структура капіталу погіршується та знижується рівень фі¬нансової незалежності підприємства через зростання частки по¬зичкового капіталу.

Використанню цієї форми фінансування перешкоджають дві обставини:

1.кредитори, щоб виправдати підвищену ризикованість, на¬ дають позики за максимальними ставками;

2. аби мінімізувати ризик неповернення позик, кредитори ви¬магають першокласного кредитного забезпечення

За такої форми участі кредиторів у санації вони можуть або безпосередньо надавати санаційні кредити, або ставати гарантом повернення такого роду кредитів.

Санаційні кредити можуть бути лише середньо- або довгостро¬ковими, оскільки лише за таких умов можуть фінансуватися капі¬тальні вкладення, тобто санаційні заходи виробничо-технічного ха¬рактеру. Короткострокові кредити, які надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, не можна розглядати як фінансову базу для проведення санації підприємств.

Якщо банк надає кредит підприємству, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, а інформацію про порушення такої справи було оприлюднено (за ви¬нятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредит погашається з власних коштів кредитора.

Санаційні кредити надаються, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство; банком, що володіє пакетом корпо¬ративних прав боржника або банківським консорціумом.

Загалом, комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузе¬вої належності, статусу, форм власності, якщо ті мають реальні можливості та правові форми забезпечення своєчасного повер¬нення кредиту і сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Вирішальним у наданні санаційного кредиту є позитив¬ний висновок аудитора про санаційну спроможність підприємства1. Кредитні стосунки між позичальником та кредитором регламенту¬ються кредитною угодою, яка визначає взаємні зобов'язання й відповідальність сторін і не може змінюватися в односторонньо¬му порядку без згоди обох сторін.

Іноді, щоб акумулювати кредитні ресурси (як у національній так і в іноземній валюті) з метою кредитування значних за обся¬гом санаційних програм, зменшення кредитних ризиків, додер¬жання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника, комерційні банки можуть об'єднуватися у консорціуми (санаційні консорціуми).

Банківські консорціуми — це засновані на паритетних засадах тимчасові об'єднання банків, створювані для координації дій під час виконання різного роду банківських операцій або для креди¬тування однієї, але великої та ризикованої угоди. Банківські кон¬сорціуми для надання санаційних кредитів сприяють об'єднанню кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтри¬манню ліквідності балансів окремих банків.Кількість учасників консорціуму не обмежується. Координує дії учасників консорціуму головний банк, який репрезентує ін¬тереси консорціуму, але діє в межах повноважень, отриманих від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму голо¬вний банк крім відсотків та комісійних, що покривають його без¬посередні витрати, отримує спеціальну винагороду. Як правило, банком-координатором виступає банк, котрий обслуговує клієн¬та, якому конче потрібні кошти для реалізації проекту санації. Кожен член консорціуму автономно оцінює ефективність проек¬ту і визначає умови участі в ньому або пропонує свій варіант ви¬конання тієї чи іншої операції, для якої створюється консорціум.