Шпаргалка

3.прийняття рішення: санація чи ліквідація;

Санація:

1.відновлення платоспроможності підприємства

2.визначення цілей санації та формування стратегії.

3.Розробка санаційних заходів.

4.Розробка програми та плану санації.

5.Реалізація та оцінка ефективності

7.Прийняття рішення про санацію.

Рішення про фінансову санацію підприємства може бути прийнято в досудовому порядку та в рамках провадження справи про банкрутство.

В досудовому порядку рішення про санацію приймається, коли підприємство опинилося у фінансовій кризі, однак проти нього ще не порушено справи про банкрутство. Рішення приймають власники. Уразі санації державного підприємства рішення приймається ФДМУ.

10. Антикризове управління у світлі теорії інформаційної асиметрії.Ураховуючи значне число фінансово-неспроможних суб'єктів господарювання в Україні, стабільне зростання кількості справ про банкрутство, можна зробити висновок про зростаючу дина¬міку конфліктів інтересів, які виникають на грунті кризової ситу¬ації на підприємствах. Звідси випливає необхідність дослідження природи вказаних конфліктів та вироблення на цій основі прак¬тично орієнтованих рекомендацій для антикризового менеджме¬нту щодо їх нейтралізації. У контексті антикризового управління фінансами підприємства непересічне значення має концепція принципал-агент відносин і теорія асиметричної інформації, які є складовою неоінституційної теорії й дають змогу дослідити кон¬флікти інтересів між окремими учасниками фінансових відносин.

Предметом дослідження концепції принципал-агент відносин є форми коопераційних зв'язків між окремими економічними суб'єктами, які прагнуть якомога краще реалізувати свої власні інтереси. Типовими принципал-агент відносинами є стосунки між капіталодавцем (принципалом) та господарськи¬ми суб'єктами, які отримали капітал в оперативне розпорядження (агентами). Досягнення економічних цілей принципала (інвесто¬ра, кредитора, санатора) безпосередньо залежить від ефективнос¬ті діяльності агента (менеджер, керуючий санацією, боржник тощо). Отже, діючі економічні суб'єкти вважаються агентами, а суб'єкти, інтереси яких безпосередньо залежать від зазначеної діяльності, — принципалами. Проблема полягає в тому, що, до¬сягаючи своїх цілей, одні групи інтересів вступають у конфлікт з іншими групами. Головна мета теорії — оптимізувати фінансові відносини та узгодити умови відповідних договорів і законодав¬чих актів у такий спосіб, щоб забезпечити баланс інтересів прин¬ципала й агента. Іншими словами, концепція покли¬кана оптимізувати розподіл результатів діяльності, яка є резуль¬татом кооперації між принципалом та агентом.

Антикризовий менеджмент можна розглядати як процес управ¬ління вирішенням конфліктів інтересів між вказаними сторона¬ми. Його успіх залежить від узгодженості дій та посильної участі всіх зацікавлених осіб (інституцій). Основні його вимоги:

*підприємство не повинен залишати висококваліфікований персонал;

*клієнти та постачальники сировини, матеріалів мають збе¬регти комерційні відносини з ним;

*власникам і кредиторам слід зберегти фінансові відносини із суб'єктом господарювання: не лише не вимагати повернення вкладеного капіталу, а й брати активну участь у фінансуванні са¬наційних заходів;

*держава має забезпечувати податкове сприяння санації (по¬датковий компроміс тощо).