Шпаргалка

Звичайно, найчастіше застосовують першу форму. У резуль¬таті санації балансу підприємство не мобілізує додаткові кошти, проте створюються необхідні передумови (зрівноваження номі¬нальної вартості акцій (часток) з їх ринковою ціною) для залу¬чення зовнішніх фінансових джерел у майбутньому. На практиці з метою санації нерідко слідом за зменшенням статутного капіта¬лу здійснюється його збільшення. Ця операція називається дво¬ступінчастою санацією.

39. участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника.

Фінансові ризики окремих кредиторів значною мірою зале¬жать від політики, обраної ними щодо боржника, після того як стало відомо, що він опинився у фінансовій кризі. Кредитори можуть діяти одним із розглянутих далі способів.

1. Звернення до арбітражного суду із заявою про оголошен¬ня боржника банкрутом з подальшою його ліквідацією. Згідно з Положенням НБУ «Про кредитування», законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», іншими нормаїивними актами комерційні банки та інші кредитори зобов'язані щоразу, коли контрагент несвоєчасно виконав зобов'язання, вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості стягнення — по¬рушувати в суді справу про банкрутство боржника, що, як прави¬ло, призводить до його ліквідації. При цьому кредитор втрачає,

можливо, свого постійного клієнта (яким могло бути підприємство-боржник), а також ризикує, що отриманої виручки від реаліза¬ції ліквідаційної маси не вистачить для повного задоволення ви¬мог. Під час провадження справи про банкрутство може бути також укладена мирова угода щодо відстрочення або списання заборгованості.

2. Мораторій. У такому разі кредитор не надає додаткових кредитів і протягом певного періоду не вимагає виконання гро¬шових зобов'язань, строк сплати яких настав. Банк відстрочує погашення кредиту (з можливим підвищенням процентної став¬ки) у виняткових випадках, коли в позичальника виникають тим¬ часові фінансові труднощі, спричинені непередбаченими обста¬винами, і той вживаг відповідних заходів, щоб їх усунути. Від¬строчення має бути оформлене додатковим договором між пози¬ чальником і банком, що є невід'ємною частиною кредитної угоди.3.Участь у санації боржника. Рішення кредиторів щодо уча¬сті в санації боржника залежить від багатьох факторів, зокрема від ризику неповернення кредитів (як банківських, так і комер¬ційних); очікуваних доходів у разі успішного завершення санації; економіко-правових (у тому числі податкових) наслідків участі в санації тощо.

Як уже зазначалося, неодмінною умовою участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника є оцінювання його санацій¬ної спроможності. Поданий боржником план фінансового оздо¬ровлення оцінює сам кредитор, а також незалежні експерти. Без¬перечно, на активну участь кредиторів у фінансовому оздоров¬ленні можна очікувати лише тоді, коли внаслідок санації та збе¬реження підприємства-боржника вони повніше задовольнять свої вимоги, ніж у разі його ліквідації.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може наби¬рати таких форм:

•реструктуризація наявної заборгованості;

•зменшення або списання заборгованості;

•надання санаційних кредитів.

Форма участі кредиторів у санації істотно залежить від харак¬теру їхніх фінансових та господарських стосунків із боржником. Відповідно розрізняють такі групи кредиторів:

•банки та інші фінансово-кредитні установи (за наданими по¬зиками);

•постачальники предметів та засобів праці (за поставлену сиро¬вину, матеріали, комплектуючі, обладнання, устаткування тощо);

•споживачі готової продукції (за авансами одержаної);