Шпаргалка

3)ін. зацікавленими в санації підприємства особами.

35. Поняття та класифікація внутрішніх джерел фінансової стабілізації.

У літературі з питань фінансової санації розрізняють два види реакції підприємств на фінансову кризу.

Захисна стратегія, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скоро¬чення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скоро¬чення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпуск¬ них цін і (або) обсягів реалізації продукції.

Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продук¬ції, розробку й реалізацію прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів, тобто тих, які беруть свій початок на підприємстві і не пов'язані з фінансовою участю третіх сторін (власників, кредиторів, держави). Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.

Проте на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпуються такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підпри¬ємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) йо¬го платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти збіль¬шенням обсягів вхідних грошових потоків (наприклад, за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фон¬дів, рефінансування дебіторської заборгованості) або в результаті скорочення вихідних грошових потоків (зменшення витрат, які від¬носяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок при¬бутку, що залишається в розпорядженні підприємства).

36. Реструктуризація активів як напрямок антикризових заходів.

Ця група санаційних заходів пов'язана зі зміною структури та складу активів балансу (досить часто ці зміни супроводжуються також змінами у складі та структурі пасивів). В рамках реструк¬туризації активів виокремлюють такі види санаційних заходів:

/. Мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, що ніяк не відбита в його балансі. Розмір прихованих резервів на активному боці балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їх реальною (вищою) вартістю. Приховані ре¬зерви мобілізуються такими заходами:

реалізацією окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі й споруди невиробничого призначення, кор¬поративні права інших підприємств, боргові цінні папери, немате¬ріальні активи, понаднормові запаси сировини й матеріалів тощо);

індексацією балансової вартості майнових об'єктів, які не можна реалізувати без порушення нормального виробничого ци¬клу (цей метод реструктуризації активів не пов'язаний із реаль¬ним підвищенням платоспроможності, проте може безпосередньо поліпшити кредитоспроможність підприємства). У разі індексації основних фондів змінюється структура пасивів (збільшується стаття «Статутний капітал» чи «Додатковий капітал»).

2, Використання зворотного лізингу (господарська операція, що передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансо¬вий лізинг). Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням до¬говору про лізинг цього об'єкта нерухомості.