Державне регулювання ведення мисливського господарства

Практична цінність роботи полягає в тому, що зроблені на основі дослідження висновки та пропозиції по зміні законодавчої бази, а саме:

- зміни в Закон України Про мисливське господарство та полювання;

- зміни в адміністративний кодекс України ;

- зміни в Кримінальний кодекс України;

- міни в нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади Держкомлісгоспу України (накази, положення, інструкції);

- запропоновано прийняття нормативно–правових актів по регламентації ведення мисливського господарства;

- омплексний аналіз ефективності ведення мисливського господарства яка необхідна для прийняття відповідних управлінських рішень можуть стати основою для розробки стратегії реформування системи державного управління. Для практичної реалізації даної магістерської роботи вона направлена на розгляд в Івано-Франківське обласне управління лісового господарства, Держуправління охорони природнього навколишнього середовища в Івано-Франківській області, Державний комітет лісового господарства України, для опрацювання ними та прийняття відповідних управлінських рішень.

РОЗДІЛ 1

СТАН ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МИСЛИВСТВОМ

1.1 Характеристика системи державного управління мисливством

Контроль за охороною та використанням тваринного світу – одна із важливих функцій державного управління. Цей контроль поділяється на державний і відомчий, його здійснюють у тій чи іншій формі практично всі органи держави (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування), що приймають рішення з питань охорони та використання природних ресурсів (контроль за виконанням цих рішень).

Державний контроль за охороною і використанням тваринного світу ставить своїм завданням забезпечити виконання всіма міністерствами, державними установами і підприємствами, громадськими та приватними структурами і мережами, а також громадянами обов'язків зі збереження тваринного світу, дотримання встановленого порядку користування тваринним світом. Здійснюють цей контроль органи загальної компетенції (ради, держадміністрації) і спеціальної (спеціально уповноважені державні органи) – відділи, інспекції тощо. До спеціально уповноважених державних органів за сучасним законодавством відносяться:

• Мінекобезпеки України здійснює державний контроль за спеціальним використанням тваринного світу та, окрім того, відповідно до Указу Президента України від 13 березня 1999 року №250/99, Мінекобезпеки є центральним органом державної виконавчої влади, через який Кабінет Міністрів спрямовує і координує діяльність інших ЦОВВ;

• Служба лісової охорони Державного комітету лісового господарства України – державний контроль за охороною і використанням мисливських тварин;

• Служба мисливської охорони у складі Держкомлісгоспу України;

• Державний комітет рибного господарства та його органи – контроль за дотриманням законодавства з питань охорони і відтворення водних живих ресурсів.

Спеціально уповноважені державні органи з охорони і регулюванню використання тваринного світу перевіряють:

• дотримання правил, норм, строків та інших вимог з охорони і використання тваринного світу;