Державне регулювання ведення мисливського господарства

На даний час існуюча редакція статті 15 не дозволяє використовувати мисливську зброю користувача мисливських угідь, а лише дозволяє користуватись вогнепальною зброєю іншої фізичної особи. Також немає норми, коли мисливець мав би право використовувати невласну мисливську собаку. Дана поправка до закону дала б можливість заробляти кошти користувачам мисливських угідь на оренді вогнепальної мисливської зброї та аренді мисливських собак, що набагато полегшало б проведення іноземного мисливського полювання, так як перевезення через кордон вогнепальної зброї та мисливських собак пов¢язано з великими труднощами.

В частині першій статті 16 слова „місцевими” замінити словами „територіальними”. Дана заміна буде відповідати структурі влади.

Стаття 19 регламентує строки полювання.Користувачі мисливських угідь розводять тварини у неволі , або напіввільних умовах тобто вольєрах. Пропоную додати, що „На мисливських тварин, придбаних користувачем мисливських угідь, або вирощених ним у неволі чи напіввільних умовах згідно з діючим законодавством, полювання може здійснюватись протягом усього року в усі дні тижня на окремих ділянках угідь, виділених користувачем для цієї мети за узгодженням із територіальним органом спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади в галузі мисливського господарства.

В нормативно-правовому акті, який встановлює строки полювання вказується відповідні дні тижня. Часто Кабінет Міністрів України переносить вихідні дні, тому пропоную доповнити статтю 19 абзацом, що „у випадку перенесення вихідних днів Кабінетом міністрів України, відповідно переносяться й дні полювання”.

Частину першу у статті 17 викласти в такій редакції:

„Добування мисливських тварин здійснюється за одним з таких документів:

1) ліцензіями;

2) відстрільними картками;

3) дозволами (зокрема, на селекційний та вибірковий відстріл чи вилов хижих та шкідливих тварин, для наукових цілей, або інші дозволи на відстріл, що передбачені законодавством)”.

Діюча норма додає плутаними до питання, які ж документи дають право на полювання. Тому необхідно визначити ліцензії, відстрільні картки і дозволи, як окремі документи на право добування мисливських тварин, чим запобігти різноманітним зловживанням, що мають місце при видачі таких дозволів.

Статтю 17 доповнити новою восьмою частиною такого змісту:

„Дозволи на селекційний та вибірковий відстріл чи вилов хижих та шкідливих тварин для наукових цілей або інші дозволи на відстріл видаються в порядку, передбаченому статтями 32, 33 цього Закону.”

Визначення, що дозволи на селекційний та вибірковий відстріл чи вилов тварин та для ветеринарно-санітарної експертизи видаються на підставі статей 32 і 33 цього Закону тільки працівникам користувача угідь, уповноваженим здійснювати охорону мисливських угідь, виключить корупційні схеми отримання дозволів іншим стороннім особам на полювання незалежно від строків мисливського сезону. Даний погляд підтверджує досвід, коли Депутат Верховної Ради України загинув в Харківській області при полюванні на вовка як про що було повідомлено в засобах масової інформації.

Пункт 5, статті 20 викласти у редакції: „транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування та щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання;”

Додана повна назва відповідної контрольної картки, яку необхідно заповнити. Також пропоную додати, що „виявлені при перевірці тварин (або їх частин) та знаряддя їх добування, законність набуття яких у власність не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими та застосованими і не можуть розглядатися як приватна власніть порушника (громадянина).