Державне регулювання ведення мисливського господарства

• якщо минула необхідність в користуванні чи є відмова від нього;

• закінчення встановленого строку користування;

• виникнення необхідності у вилученні з користування об'єктів тваринного світу з метою охорони тварин;

• ліквідація підприємства, закладу, організації, яким було надано право користування;

Право користування тваринним світом може бути заперечене у випадку невиконання користувачем встановлених правил, норм чи інших вимог з охорони і використання тваринного світу.Здійснення державної політики в питаннях охорони, використання і відтворення фауни птахів і ссавців покладено на Державний комітет лісового господарства України. Держкомлісгосп, керуючись Конституцією та законодавчими актами України, визначає перспективи і пріоритетні напрямки розвитку мисливського господарства, здійснює у цій сфері науково-технічну та інвестиційну політику, державний контроль за збереженням, використанням та відтворенням ресурсів фауни; забезпечує організацію території мисливських угідь, ведення мисливства; координує діяльність наукових і навчальних закладів лісівничого та мисливсько-господарського профілю. Держкомлісгосп України при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з центральними та регіональними органами державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Лісовий кодекс України (1994) [11, с.121] передбачає надання у постійне або тимчасове користування ділянок лісового фонду для потреб мисливського господарства; перевагу надає в цьому відношенні постійним лісокористувачам. У кодексі зазначено, що використання лісових ресурсів і проведення лісогосподарських заходів повинно здійснюватися з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин. Тимчасові лісокористувачі за погодженням з постійними лісокористувачами на земельних ділянках лісового фонду, наданих їм для потреб мисливського господарства, можуть створювати кормові і захисні ділянки, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливства.

"Положення про лісничого" покладає такі обов'язки на керівника лісництва:

• забезпечувати проведення лісогосподарських заходів і здійснення лісництвом лісових користувань з урахуванням необхідності збереження сприятливих умов для проживання диких тварин, а також контроль з цієюметою за підприємствами і організаціями -лісокористувачами;

• здійснювати заходи по організації мисливського господарства, охороні і відтворенню диких звірів і птахів (біотехнічні заходи), вести боротьбу із браконьєрством, а також надавати практичну допомогу у цій справі державним, кооперативним та громадським організаціям і закладам, за якими закріплені мисливські угіддя, розміщені в зоні діяльності лісництва;

• здійснювати контроль за веденням мисливського господарства підприємствами, організаціями та закладами на закріплених за ними угіддях в зоні діяльності лісництва, а також за виконанням ними правил і дотримання строків полювання.

Використання ресурсів мисливських тварин регулюється Законом України „Про мисливське господарство та полювання”

За Положенням державне управління в галузі ведення мисливського господарства здійснюють Кабінет Міністрів, обласні, міські держадміністрації, спеціально уповноважений державний орган у галузі ведення мисливського господарства, яким є Держкомлісгосп та його органи на місцях.

З метою організації та ведення мисливського господарства юридичним та фізичним особам надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Суцільна площа мисливських угідь, що надається користувачеві, повинна, як правило, становити не менше 3 тис.га, але не більше 200 тис.га. Мисливські угіддя надаються в користування на термін не менше як 15 років. Умови ведення мисливського господарства визначаються договором, який укладається між державним органом лісового господарства і користувачем мисливських угідь.

Користувач мисливських угідь має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власником або користувачем земельних ділянок і користувачем мисливських угідь регулюються відповідним договором. Користувачі мисливських угідь зобов'язані: