Державне регулювання ведення мисливського господарства

АНАЛІЗ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЯК ГАЛУЗІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Аналіз діяльності користувачів мисливських угідь

Івано-Франківської області

2.1.1 Загальна характеристика

Станом на 2007 р. мисливські угіддя Івано-Франківської області (загальна площа 968,7 тис.га) рішеннями Івано-Франківської обласної ради надані в користування терміном на 15 років 34-м мисливським господарствам. Є три групи користувачів мисливських угідь: 16 держлісгоспів (за ними закріплено 430,3 тис.га або 44% усіх мисливських угідь області), 8 мисливських господарств обласної організації УТМР (закріплено 416,9 тис.га або 43%), та 10 господарств інших форм власності (закріплено 121,5 тис.га або 13%). Повна інформація про користувачів мисливських угідь Івано-Франківської області подана в додатку А. З цього додатку видно, що поступово збільшується площа мисливських угідь, наданих підприємствам інших форм власності (приватні мисливські господарства, мисливські клуби та товариства).

Мисливські господарства області досить різноманітні як за розміщенням, своєю спеціалізацією, так і за площею (від 0,5 тис.га – МГ “Тисмениця” до 210,0 тис.га – мисливсько-риболовне виробниче підприємство обласної організації УТМР, дільниці якого розміщені у 8 районах області.

Мисливські господарства УТМР розміщені переважно в рівнинній та передгірській частині області і спеціалізуються на проведенні полювання на пернату і хутрову дичину для широких мас мисливців. За держлісгоспами управління лісового господарства переважно закріплені лісові угіддя, на яких проводиться ліцензійне полювання на копитних тварин (олень благородний, козуля, кабан, муфлон).

2.1.2 Економічна ефективність ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь областіВ цілому по Україні ведення мисливського господарства носить збитковий характер і не перевищує 50% окупності. Основними джерелами прибутків є надходження від реалізації на ринку права на полювання. [8, с.10]. В Івано-Франківській області окупність мисливських господарств за останні три роки коливалась від 36% до 43%. Трудність проведення економічного аналізу полягає в тому, що мисливське господарство виступає як побічна галузь, наприклад в державних лісогосподарських підприємств лісового господарства, що не дає можливість проведення більш точної балансової оцінки. При проведенні економічного аналізу нами бралися показники, які містяться в річній статистичній звітності 2-тп (мисливство) затверджена наказом Держкомстату України від 22.06.2005 року. Потенційно збиткова та низька ефективність ведення мисливського господарства зумовлюється також низькою мотивацією до ефективності її ведення. Так, для прикладу, отримані 192 тис. грн. в 2006році від ведення мисливського господарства лісгоспами Івано-Франківського обласного управління лісового господарства становить лише 0,1% від отриманих загальних доходів, що становили в цьому році 119 504,5 тис грн. Дана пропорція доходів між веденням лісового і мисливського господарства в державних лісогосподарських підприємств практично не змінювалась і в попередні роки.

З проведених нами досліджень видно, що користувачами мисливських угідь Івано-Франківської області вкладаються відповідні кошти на ведення мисливського господарства. Проаналізувавши статистичні звіти 2-тп мисливство за останні три роки, а саме 2004-2006рр., приходимо до висновку, що найвищий показник по вкаденню коштів з розрахунку на 1 тис. га спостерігається за користувачами приватної форми власності, а також користувачами, які отримують кошти за рахунок державного бюджету. На 42% в 2004р, 35% в 2005р. 27% в 2006 році було профінансовано ведення мисливського господарства користувачами мисливських угідь, які знаходяться у відомстві Деркомлісгоспу України. Що стосується інших користувачів, то в 2005 році тільки на 6% було профінансовано товариство мисливців та рибалок України. Така ситуація з нерівномірним фінансуванням з держбюджету не сприяє конкуренції між користувачами мисливських угідь. Детальніше ситуація проілюстрована в додатку Б,В,Г,Д. Простежується зв¢язок, що фінансування з держбюджету не забезпечує підвищення ефективності ведення мисливського господарства, а швидше навпаки пригнічує. Так, при фінансуванні з держбюджету мисливських господарств, які відносяться до системи Держкомлісгоспу України, в середньому за останні три роки на 30% вони залишаються найменш продуктивними. В 2004 році Осмолодський ДЛГ був профінансований за рахунок держбюджету на суму 24,7 тис. грн, отримав надходжень 3,5 тис.грн.; в 2005 році за рахунок дербюджету отримав 48,0 тис. грн. , а надходження становили 8,8 тис. грн.; в 2006 році з держбюджету отримано 39,7 тис. грн, а надходження становили лише 9,8 тис. грн. У 2004 році надходження до витрат становили 27% , 2005 році – 32%, 2006 році – 39% ( детальніше ситуація проілюстрована в додатку, М, Н, П, тоді як користувачами мисливських угідь товариства мисливців і рибалок в 2004 році – 50%, в 2005 році – 48%, 2006 році - 54%.