Державне регулювання ведення мисливського господарства
Рейди можуть проводитися разом з працівниками міліції, відповідальними за боротьбу з браконьєрством, представниками лісової охорони, активістами громадських організацій, кореспондентами засобів масової інформації. В основному в рейді бере участь не менше трьох осіб, всі учасники повинні бути озброєні та мати відповідні посвідчення. Про маршрут оперативної групи в мисливські угіддя і її повернення ставляться до відома місцеві органи міліції, а на підприємствах лісового господарства – директор.
У випадку відмови підкоритися законним вимогам порушник попереджується про можливі наслідки своїх дій. У випадку грубого порушення правил полювання у браконьєра вилучається вогнепальна зброя та зброя, на яку немає дозволу.
1.3.Міжнародний досвід з питань спеціального використання тваринного світу
Світові тваринні ресурси поділяються на дві категорії - національні і міждержавні. Перші пов'язані з територією окремої держави, яка і визначає порядок їх використання, заходи по відтворенню. Щодо других, то вони переміщуються по територіях багатьох держав, зберегти їх можна тільки при відповідному міжнародному співробітництві.
Ідея міжнародного співробітництва з питань охорони природи та природокористування в завершеному вигляді була сформульована на початку XX століття (1913р., Швейцарія, Перший міжнародний з"їзд з охорони природи). Але ще в 1884р. у Відні відбувся Перший міжнародний орнітологічний конгрес, було створено Міжнародний орнітологічний комітет. Потім у 1902р. в Парижі укладена перша Конвенція про охорону птахів, підписана кількома європейськими державами. В 1911 році у Вашингтоні між США, Японією, Росією і Англією укладена Конвенція про охорону морського котика. У 1922 році в Лондоні заснована Міжнародна рада охорони птахів. В 1923 в Парижі почало працювати товариство охорони природи. В 1930 році в Парижі створено Міжнародну раду мисливствознавців.
Ідея міжнародного співробітництва особливо активно стала впроваджуватися в життя у повоєнні роки. Регулярно стали проводитися міжнародні з'їзди, конференції, асамблеї. Виникли і функціонують урядові міжнародні організації, серед них – Всесвітній фонд охорони дикої природи.На даний час діє більше 150 міждержавних і глобальних природоохоронних конвенцій і угод. Частина з них так чи інакше стосується тваринного світу, зокрема видів-мігрантів. В 1971 році ухвалена " Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, головним чином, як місце перебування водоплавних птахів". Цією конвенцією до об'єктів глобального значення віднесена Сиваська частина Азовського моря, Каркінітська, Ягорлицька і Тетерівська затоки Чорного моря, Дунайські плавні, території заповідників: "Чорноморський", "Кримський", "Дунайські плавні". Для виконання зобов'язань, взятих Україною відповідно до названої конвенції, видана постанова Кабінету Міністрів "Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення"( 1995р.).
В 1973 році у Вашингтоні підписана "Конвенція про міжнародну торгівлю видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення". Мета Конвенції – припинення (чи бодай обмеження) і контроль за міжнародною торгівлею рідкісними видами, їх опудалами, яйцями, трофеями (рогами, шкурами тощо). Додатком до Конвенції є список рідкісних видів, складений за пропозиціями держав-учасниць. Періодично його переглядають, контроль забезпечують митні служби.
З 1979 року діє підписана в Бонні Міжнародна конвенція про охорону мігруючих видів тварин. В багатьох країнах Європи, в т.ч. в Україні, реалізується цілий ряд інших міждержавних програм і проектів (під егідою і українських і міжнародних організацій та фондів). Здійснюється міжнародний мисливський туризм, для нього розроблене відповідне нормативне забезпечення. В 1996р. Україна підписала Міжнародну Бернську конвенцію про мисливське господарство.
Відновлення оптимального поголів¢я диких мисливських тварин, з наступною ефективною охороною та раціональним використанням повинні стати основними завданнями мисливської галузі. Вирішення цієї складної природо¬охоронної проблеми в межах держави можливе тільки за умови всебічного, комплексного та науково-обгрунтованого підходу на різних рівнях - починаючи з первинного мисливського колективу, завершуючи загальнодержавними та міждержавними угодами і договорами.
Україна повинна увійти до міжнародної спільноти країн, щоб внести свою частку у збереження перелітних видів птахів або тварин з міжнародної Червоної Книги, а також вести експлуатацію запасів дичини за міжнародними правилами.
РОЗДІЛ 2