Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

„Модель управління” повинна передбачати досягнення специфічних для парків культури і відпочинку цілей: створення адміністративно – правових умов рентабельності парків; збереження природних комплексів як територіального, так і архітектурно – ландшафтного рекреаційного середовища, в якому функціонують дозвіллєві установи; розвиток національних, історичних, побутових традицій у проведенні короткочасного дозвілля і відпочинку населення; впровадження новітніх технологій в сферу обслуговування відпочиваючих.

Державна програма розвитку парків культури і відпочинку передбачає розвиток двох основних форм управління: державних, які реалізуються через розвинену мережу органів управління різних рівнів – від загальнодержавного до місцевих; громадських, які створюються на рівні органів місцевого самоврядування. Комерційні профільні структури, які функціонують в межах парків на договірних засадах, працюють в єдиному адміністративному полі на основі діючих законів, підзаконних актів та розпоряджень органів управління. В доповнення управлінських структур створюються недержавні громадські структури управління, які працюють в існуючому законодавчому полі, не мають владних повноважень: виконують координаційні, консультативні функції, відстоюють громадську думку при прийнятті управлінських рішень, мають консолідуючі значення в суспільстві, відстоюють інтереси маргінальних груп населення, сприяють розвитку меценатства.

Основною формою управління парків культури і відпочинку залишається державна система, представлена різними рівнями керівництва: вищий рівень – Міністерство культури і мистецтв України; середній – регіональні управління культури і мистецтв, міські відділи управління місцевих органів самоуправління; нижчий рівень – адміністрації парків. [19; с.100]

Концептуальною засадою „моделі комплексного моніторингу” парків культури і відпочинку є принцип динамізму, оскільки парк є комплексною структурою, своєрідним живим організмом – осередком, який постійно змінює свій образ. Загальною метою системи комплексного спостереження є визначення загальних тенденцій і напрямків діяльності парків культури і відпочинку та оцінка кожного парку зокрема. Базові матеріали системи комплексного моніторингу включають результати проведеної паспортизації парків культури і відпочинку. До бази даних увійдуть дані державної статистики; перелік парків відповідно до категорій, інші параметри та відомості. До оцінки діяльності парків культури і відпочинку запроваджено методики обробки і аналізу статистичних даних, паспортизації, що будуть використані для побудови оптимальної моделі функціонування парків культури і відпочинку.Отже, головними завданнями системи комплексного спостереження є виявлення тенденцій паркового будівництва, поширення і впровадження інновацій культурно – виховної діяльності парків культури і відпочинку, позитивного досвіду в планування і просторовій композиції паркового ландшафтного середовища, підвищення якості архітектурних відділень, будівель і споруд, рівня благоустрою паркової території з подальшим перспективним їх розвитком.

Змістовно – функціональна модель грунтується на трьох стратегічних напрямках діяльності парків: рекреація, культура, екологія. Звідси, визначаються основні функції дозвілля населення в парковому середовищі: рекреативна, культурно – просвітницька, екологічна, комунікативна, розважальна. Паркове дозвілля зумовлюється потребами людей у рекреації, спілкуванні, самореалізації, самоствердженні. Дозвілля у парку має свою специфіку, бо проходить в умовах природного середовища і неповторних явищ, де створюються найбільш сприятливі умови для розвитку сутнісних сил особистості завдяки потенціалу паркової культури.

Враховуючи, що парки культури і відпочинку залишаються державними базовими установами, які співпрацюють з комерційними структурами, громадськими об’єднаннями, приватними особами, в моделях, програмах слід передбачити розробку нових організаційних засад діяльності парків, які відповідали б сучасним соціально – економічним умовам з відображенням напрямків державної і комерційної діяльності, можливостей кооперації дозвіллєвих закладів з різними формами господарювання та інше.

Моделювання паркової мережі в Україні як процес створення інноваційних паркових комплексів і нових типів парків, спрямований на підвищення ролі парку як соціального інституту суспільства, асиміляцію досвіду світової паркової культури і узагальнення практики вітчизняного паркобудівництва з урахуванням особливостей духовного розвитку, менталітету й традицій українського народу.

Парк культури і відпочинку, який є культурним елементом за умов демократизації суспільства і удосконалення технологій паркобудівництва може стати центром соціально – культурного розвитку населення, що діє як функціонально – мобільна, рекреативно – виховна система, змінюючи парковий образ адекватно до соціально – значущих інтересів й потреб різноманітних і духовних пріоритетів суспільства.