Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

- встановлення міжнародних зв’язків пошуку інвесторів для культурно – дозвіллєвих програм.

Всі ці напрямки в сукупності складають маркетингову стратегію, на основі якої визначається тактика і шляхи її трансформації до конкретних завдань закладу культури з її здійснення, досягнення соціально-суспільного ефекту та мінімізації економічного ризику.

Великим попитом на інформаційному ринку користується бібліотечний сервіс. Тому дуже актуальним є при великих бібліотеках спеціальних інформаційно-комерційних відділів по обслуговуванню комерційних, приватних підприємств і фірм інформаційними послугами з проблем бізнесу, підготовки інформації у вигляді дискет, компакт – дисків. ксерокопій та інше. Ці підприємства і фірми в свою чергу будуть зацікавлені в обладнанні цих відділів комп’ютерами, ксероксами, оргтехнікою.

У зміцнені фінансово – матеріальної бази галузі культури сьогодні велику роль відіграють різні види добровільних пожертвувань, внесків, відрахувань, які надходять від приватних осіб, підприємств і фірм за цільовим призначенням на культурні потреби. Тобто йдеться про спонсорство і меценатство, які в Україні практично тільки почали розвиватися. разом з тим здійснення кожного великого культурного проекту може статися лише при активній спонсорській підтримці комерційних фірм, великих промислових та аграрних підприємств, комерційних банків.За останній час в Україні з’явилися нові форми співробітництва підприємств і комерційних структур з метою об’єднання матеріальних і фінансових ресурсів і спрямованості їх на відновлення храмів, історико-культурних пам’яток, організації та проведення сумісних акцій для вихованців дитячих будинків та інтернатів, а також для інвалідів і пенсіонерів. Таке співробітництво заслуговує всілякої підтримки з метою подальшого розвитку цих відносин в Україні. Насамперед потребує вдосконалення нормативно-правова база з питань розвитку співробітництва підприємств усіх форм власності та господарювання із закладами культури і мистецтв, зміни форм при їх оподаткуванні. З боку закладів культури таке співробітництво потрібно широко рекламувати та сприяти створенню особливого „іміджу” цим підприємствам і структурам.

В сучасних умовах має бути суттєво посилена підтримка підприємницької діяльності в сфері культури з боку держави, шляхом створення умов для залучення інвестицій та спрямованості їх на розвиток закладів культури і мистецтв. Потребує постійного вдосконалення і сам механізм фінансової підтримки підприємництва. Мова йде про цільове оподаткування доходів закладів культури і мистецтв, надання їм цільових кредитів під здійснення культурних програм, а також поширення державного фінансування, включаючи виділення коштів на проведення заходів соціально-творчих замовлень. Заслуговує на увагу питання щодо організації спеціалізованих установ з обслуговування підприємницьких структур, які створюються в галузі культури і мистецтв, а також закладів культури.

2.3. Господарче становище та інфраструктура культурної сфери.

Матеріально-фінансова структура, в якій опинилася культурна сфера в Україні, обумовлена як загальною економічною кризою, так і непристосованістю наявної інфраструктури до роботи в ринкових умовах.

Переважна більшість об’єктів культурної інфраструктури перебувають в державній або комунальній власності й фінансуються з центрального і місцевих бюджетів. Незважаючи на певне зростання частки не бюджетних джерел у загальних обсягах фінансування культури, частка бюджетних витрат перевершує 80%.

Структура витрат місцевих бюджетів на культурні цілі суттєво різниться за регіонами. Найбільшу питому вагу у видатках місцевих бюджетів мають бібліотеки, школи естетичного виховання та заклади клубного типу. Незначною є частка бюджетних витрат на охорону пам’яток, які в багатьох регіонах перебувають в повному занепаді. В ряді регіонів практично не виділялись бюджетні кошти на проведення художніх виставок, придбання творів образотворчого мистецтва, наукові дослідження, видавничу діяльність.

По Києву значно більше, ніж по регіонах України, частка витрат на утримання театрів, музеїв, концертних організацій, що пояснюється розвинутою мережею цих закладів культури. [15; с.138]

Телебачення.

Телебачення впевнено лідирує серед наймасовіших дозвіллєвих практик сучасних українців – його провідна роль лише посилилась в кінці 90-х років завдяки помітному урізноманітненню програм та наяві численних недержавних телеканалів, а також через те, що деякі інші традиційні форми дозвілля стали значно менш доступними для багатьох.