Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

В умовах переходу до ринкової економіки, в 1991-2001 роках продовжується активний пошук нових організаційно – економічних моделей у сфері культурно – дозвіллєвої діяльності, відбувається їхня практика. Впровадження нового господарського механізму давало можливість частково зміцнити фінансове становище клубних установ, поліпшити матеріально – технічну базу, сприяло створенню додаткових можливостей, пов’язаних з розширенням форм культурного обслуговування населення. Перехід закладів культури на нові умови господарювання дозволив отримати певну самостійність в питаннях вибору форм господарювання, формування штатів, використання зароблених коштів.

1.2. Інновації в діяльності складників української культури.

Українська культура є явищем різнобічним, і в свою чергу має безліч складників. Тому я вважаю за доцільне розглянути детальніше такий складник як парки культури та відпочинку.

Однією із важливих передумов для визначення шляхів розвитку і вдосконалення діяльності парків культури і відпочинку на сучасному етапі та їхнього місця в загальній системі установ масового відпочинку й дозвілля широких верств населення є вироблення новітніх моделей паркового середовища. [19; с.93]

Моделювання діяльності парків культури і відпочинку вважається сучасним методом, який майже не застосовується в практиці вітчизняного паркобудівництва.

Розглянемо можливості застосування ідей моделювання стосовно діяльності парків. Перший напрямок в моделювання діяльності парків – пошук такого аналогу, інформацію з якого можна було б перенести на парк. Більш перспективним вважається шлях моделювання мережі парків на прикладах роботи безпосередньо парків.

Існує ще один напрямок в розробці моделі парку. Йдеться про базисну модель, модель парку на перспективу як „нормативну” концепцію парку. Така модель матиме проектно – прогностичний характер, вона повинна об’єднувати предметні моделі – соціалістичну (склад відвідувачів), культурологічну (модель поведінки в сферах культурної діяльності, спілкуванні, відпочинку), функціональну (основні сфери діяльності парку), архітектурну (зонування, склад обладнання і пристроїв) і екологічну (природне середовище парку).Вивчення відповідей фахівців – експертів (354 чол.) щодо доцільності і перспективності функціонування окремих закладів культури і дозвілля показало, що на думку респондентів зберегти традиційні культурно – дозвільні заклади, причому парки поставлено на четверте місце за ступенем необхідності До базової групи закладів увійшли:

- спортивно – оздоровчі клуби – 52,5%;

- сімейні клуби – 50%;

- вікові клуби – 42,1%;

- центри атракціонів в парках – 42,4%.

Ваговим підтвердженням висновків фахівців стали відповіді на запитання щодо доцільності існування парків. Потребу в них висловили 77,5% респондентів, відповідь, що „у такому вигляді”, в якому парки існують, вони не потрібні дали 12,3% опитаних.

Було виявлено, що дедалі більше загострюються суперечності між потребами різних груп населення в розвагах, творчості, інших формах проведення дозвілля у парковому середовищі і реальними можливостями цих закладів у задоволенні даних потреб. Подібна проблемна ситуація характерна для більшості парків України. Це підтверджують результати опитування відвідувачів парків міста Києва за темою „Людина і парк культури і відпочинку”, в якому взяли участь понад 100 респондентів, із них 35% склали пенсіонери, 27% - учні і студенти. 20% - працюючі, 18% - непрацюючі особи. За віком опитані розділились так: від 15 до 22 років – 18%, від 23 до 33 років – 22%, від 34 до 45 років – 20%, від 46 до 60 років – 21%, більше 60 років – 19%.

Аналіз матеріалів показав, що 65% респондентів вважають парки потрібними установами, інші не дали відповіді. Тільки 25% опитаних висловились за доцільність приватизації парків, 35% - її заперечили, тоді як майже половина (40%) взагалі не змогла відповісти. Серед респондентів 40% бувають у парку щодня, стільки ж – один раз на тиждень, один раз на місяць – 8%, тобто кожного тижня відвідують парки культури і відпочинку більшість опитуваних (80%). Декілька разів на рік бувають тільки 10%, ще рідше – 2%. Найчастіше відвідують парки навесні і влітку (56%), восени – взимку – 44%. Отже можна стверджувати, що популярність цих закладів у будь – яку пору року практично однакова.