Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

Особлива увага приділяється збиранню методичних, сценар¬них, інформаційних матеріалів. З цією метою створено фонди: відеозаписів масових заходів, концертів, виступів кращих колективів Донецької області; аудіо записів фонограм для проведення заходів; законодавчих і нормативних документів, що стосуються закладів культури; сценарних матеріалів; інформаційно-методичних матері¬алів.

Отже, кризові явища становлять для сфери культури як потенційну небезпеку, так і зумовлюють нові можливості. Завдання полягає у тому, щоб побачити наявні шанси і скористатися ними.

2.2. Розвиток підприємницької діяльності у сфері культури.

Державна культурна політика України представляє собою складний комплекс, розвиток якого пов’язаний із системою державної підтримки у сфері фінансування, організації і управління діяльності закладів культури і мистецтв, удосконалення нормативно – правової бази. Впроваджуються нові умови функціонування закладів культури та мистецтв, більш активно втілюються різні умови і форми господарювання та підприємницької діяльності.За цих умов істотним фактором у розвитку галузі культури і мистецтв має стати її комерціалізація і перетворення продукту культури в економічний продукт, до якого пред’являються певні вимоги, як і до будь – якого іншого продукту. Але при цьому виникає ряд суперечностей. Вони пов’язані з тим, що комерціалізація культури може привести до неузгодженості художньо – естетичних інтересів творців продукту культури з економічними інтересами закладів культури і суспільства, оскільки затримається формування здорових культурних потреб і відповідної культурної діяльності.

Подолання такого роду суперечностей при комерціалізації культури, потребує подальшого удосконалення системи перспективного прогнозування розвитку культури і мистецтва в Україні, при одночасному наданні творчим колективам більшої самостійності у виборі спрямованості свого розвитку, формування репертуарної політики, організації як основної, так і комерційної діяльності.

Культурна політика України в умовах ринкових відносин викликає необхідність оптимізації структури джерел фінансування закладів культури і мистецтв, раціонального їх поєднання та використання. Фонди суспільного і особливого споживання в сфері культури формуються за рахунок бюджетних коштів і залучення коштів із різних позабюджетних джерел. Державне фінансування культури і мистецтв поки ще залишається основним джерелом їх утримання, хоча і є недостатнім. [6; с.212]

Між тим витрати на утримання закладів культури дозвіллєвої діяльності в умовах ринку постійно збільшуються. В той же час бюджетні кошти регулюються лише при підвищенні цін на сировину, матеріали, паливо, електроенергію та за умови змін у тарифних ставках, розцінках і посадових окладах. В цих умовах з’явились диспропорції між обсягом і якістю культурно – дозвіллєвого продукту та послугами, які здійснюються закладами культури і мистецтв. А так як бюджетні кошти щорічно скорочуються, то при цьому обмежується ступінь гарантованого задоволення потреб населення в культурно – дозвіллєвих заходах і послугах.

В умовах дефіцитного державного бюджету України фінансування галузей культури і мистецтва є дуже обмеженим. Щорічно з бюджету на утримання закладів культури і мистецтв виділяється лише 30-35 відсотків від загальної суми потрібних коштів. Вони покривають лише витрати на заробітну плату і деякі господарчі видатки.

До сьогоднішнього часу практично не реалізується програмно – цільовий принцип фінансування, як це сталося з цільовою комплексною програмою „Культура. Просвітництво. Дозвілля.”, недостатньо фінансуються конкретні соціально – творчі замовлення на здійснення різних масових заходів. В той же час соціально – творче замовлення є одним з економічних методів управління галуззю культури і мистецтв. [8; с.27]

Спостерігається значна розбіжність у виділенні коштів з місцевих бюджетів на утримання закладів культури окремим областям. Так в останні роки в Донецькій, Івано – Франківській, Луганській областях, в розрахунку на один заклад культури було виділено коштів вдвічі більше в порівнянні з Тернопільською, Полтавською, Львівською областями. це свідчить про відсутність належної уваги до розвитку культури в цих областях з боку місцевих органів.

В цих умовах виникає необхідність більш широкого залучення до фінансування культури позабюджетних фондів за рахунок розвитку підприємницької діяльності закладів культури та зв’язків із спонсорами і меценатами комерційного та приватного секторів.