Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

Однак наша преса не стала незалежнішою – на місце диктату тоталітарної держави прийшов жорсткий фінансовий тиск на небагатому ринку; прийшла залежність від тих, хто фінансує газету чи журнал.

Висновки.

Демократизація української держави сприяє радикальним трансформаціям багатьох сфер культурного життя суспільств. Їхній характер. ступінь інтенсивності та сила впливу залежать від стану політичної ситуації, економічних зрушень, змін у соціальній структурі суспільства. одним із характерних проявів нових тенденцій стала модернізація культурно - дозвіллєвої діяльності населення України.

Нове соціально-культурне середовище передбачає визначення особливостей та змін, що відбуваються в площині культурно – дозвіллєвої діяльності. Адже побудова нового суспільства складний і неоднозначний процес, перебіг якого пов’язаний, насамперед, зі змінами ціннісно - орієнтаційної структури різних груп, маргіналізацією суспільної поведінки, проявами соціальної аномії, яка яскраво визначає себе в культурно – дозвіллєвій сфері як найменш регламентованій та нормативно визначеній ланці суспільного життя.В останні роки (2002-2003 рр.) спостерігається стабілізація культурно - дозвіллєвої сфери. Кризові явища, пов’язані з скороченням мережі закладів культури, „вимивання” працездатної частини професійних працівників, занепадом інфраструктури становили для сфери культури як потенційну небезпеку, так і зумовили нові можливості. Є підстави вважати, подальші пошуки виходу сфери культурного життя з кризового стану, її піднесення зі ступеня самовиживання на ступінь плідного розвитку повинні бути спрямовані на створення динамічного балансу державних та недержавних організаційних форм культурної діяльності, їхнє самовизначення в площині регіонального культурного простору як вихідного базису успіху і перспективи.

Важливим політичним засобом підтримки культури є прийняття на регіональному рівні закону про політику в сфері культури та інших документів, Які регламентують діяльність владної і політичної еліти відносно сфери культури у своїх регіонах. Незважаючи на те, що рівень виконання подібних законів і далі лишається досить низьким, сам факт наявності документів, що підтверджують право культурних політиків на ті чи інші дії в ситуації щодалі більшої соціальної та економічної невизначеності, може виявитись досить корисним.

Реформування культурної сфери передбачає динамічну інформатизацію культурного середовища; створення та адаптацію до європейських норм власного правового супроводу культурного життя, що відповідав би українським особливостям; реорганізацію майнових та фінансово-господарських взаємин у культурній галузі згідно форматів та ідеології суспільно-економічних реформ; підтримку соціально-культурного програмування розвитку регіонів та втілення програмно-цільових засад фінансування культурних акцій.

Зміна соціально-культурних парадигм супроводжується суттєвою трансформацією державного менеджменту культурно-мистецької сфери.

Актуальною проблемою залишається запровадження інноваційних методів управління, пов’язаних з прогнозуванням та проектуванням, запровадженням методів програмно-цільового планування у режимі постійного корегування цілей і завдань.

Модернізація стала наслідком формування нової системи цінностей і потреб різних соціальних груп і пов’язана з відомою від уявлень про клубний заклад як загальнонародну, загальнодоступну установу. здатну задовольнити потреби всіх верств населення.

Модернізація культурно – дозвіллєвої діяльності передбачає формування культурно – дозвіллєвих організацій, в яких створюються умови для відпрацювання нових соціальних норм та ролей, передбачають умови для гіперсоціалізації населення. Модернізація дозвілля пов’язана з розширенням видової відмінності культурно – дозвіллєвих організацій, виявленню та відпрацюванню широкого спектру стилів та форм соціальної поведінки її авторів, створення умов для подальшого соціально-культурного вдосконалення особистості.

Базовою основою модернізації закладів культури клубного типу стає необхідність у задоволенні культурних потреб класів, етносів нового суспільства. які перебувають на стадії становлення, розвитку. відчувають потребу в само ідентифікації і розглядають заклади культури як органічну форму своєї культурно – дозвіллєвої діяльності, площину творчого самовираження і соціалізації.

Внаслідок становлення нової соціальної структури суспільства відбувається стратифікація культурно – дозвіллєвої діяльності, що проявляється у значному скороченні чисельності мереж традиційних клубних закладів. одночасно спостерігається інтенсивний розвиток приватної системи молодіжних інтернет - клубів та клубів вищого класу, пов’язаних з елітними формами дозвілля (нічні клуби, більярдні клуби, боулінг-клуби, казино тощо).