Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

Вступ.

Державна культурна політика в сучасній Україні представляє собою складний комплекс, розвиток якого пов’язаний із системою державної підтримки у сфері фінансування, організації і управління діяльності закладів культури і мистецтва, удосконалення нормативно – правової бази. Впроваджують нові умови функціонування закладів культури і мистецтв, більш активно втілюються різні форми господарювання і підприємницької діяльності.

Культура і держава – взаємопов’язані, взаємозалежні і взаємо зобов’язуючі системи. І в ідеалі держава – це культурна система, що здатна до самоорганізації, самооновлення. За умови, що вона виробила такі механізми саморегулювання, які забезпечують нерозривність національної традиції, органічне функціонування сфер культури, усього комплексу ціннісних орієнтацій, який консолідує націю та відкриває її перспективу само здійснення.

Об’єктом дослідження даної теми є, процес управління в галузі культури і мистецтв.

Предметом є динаміка змін в культурній системі України.

Основними завданнями дослідження є:

- розвиток культурної сфери;

- інноваційні процеси в галузі культури і мистецтв;

- інноваційні принципи сучасного управління в галузі культури і мистецтв;

- інновації в діяльності складників української культури;

- нормативно – правове забезпечення в галузі;

- розвиток підприємницької діяльності в сфері культури і мистецтв;

- сучасний стан культурної системи в Україні; тощо.

Формування, розвиток і виконання потенціалу культури спрямовані на задоволення духовних і культурних потреб народу, на вивчення міри їх задоволення і на формування нових потреб в продуктах культури та послугах урахуванням змін попиту і смаків споживачів. Це й складає ту основу, на якій повинна формуватися система управління галуззю культури та мистецтв, а також стратегія галузі. Вона, зокрема, повинна відбивати:

- напрямки здійснення державної політики з урахуванням реальних економічних умов, які склалися в державі, та тенденцій до їх покращення;

- створення оптимальних умов для досягнення мети, вивчення духовних і культурних потреб споживачів, що склалися, їх структури і подальшого розвитку;

- напрямки розвитку, реструктурування і модернізації мережі закладів культури з урахуванням їх регіональних особливостей і рівні їх забезпечення;

- формування нових творчих і виробничо – творчих структур, які органічно впливають в ринкові структури, а також інфраструктури ринку духовного, інтелектуального продукту;

- забезпечення довгострокового інвестування галузі для зміцнення. оновлення і розвитку матеріально – технічної бази закладів культури і мистецтв, індустріалізація дозвільної діяльності на рівні сучасних технічних досягнень;