Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

Суттєві зміни в структурі мережі та організаційних формах установ культури клубного типу відбулися у 90-і роки. Поряд з усталеними на цей час культурно – спортивними комплексами та молодіжними культурними центрами з’являються нові ініціативні формування, що продовжують тенденцію, пов’язану з об’єднанням та консультацією соціально – культурних сил суспільства. Найбільш типовими серед цих структур стають молодіжні культурні центри і об’єднання молодіжних формувань.

Так у 1990 році одним з перших виникає Одеське об’єднання молодіжних клубів. Воно згуртувало 18 клубів за інтересами, 9 дискотек, студії відео і звукозапису, павільйони комп’ютерних ігор, сучасні фотолабораторії. В структуру об’єднання входила асоціація кооперативів, яка займалася дозвілля, масовими заходами, рекламою, спонсорськими послугами, соціологічними дослідженнями.

Вже у 1992 році існувало понад 100 клубних установ нового типу. Це – центри дозвілля, центри культури, центри національних культур, культурно – спортивні, соціально – творчі об’єднання та спеціалізовані культурно – дозвіллєві заклади типу будинків фольклору, будинків кіно, сімейних клубів.

До складу багато профільних центрів дозвілля входили театрально – концертні колективи, дискотеки, студії звукозапису, зали ігрових автоматів, любительські об’єднання, спортивно – оздоровчі школи та ін. Все це значно розширило технологічні можливості закладів культури.

Як свідчить досвід, існуючі Центри дозвілля створювалися в різний спосіб: на базі державних і профспілкових клубів (Євпаторійський і Джанкойський, Ужгородський, Харківський); на базі парків культури і відпочинку (Херсонський, Сумський, Енергодарський Запорізької області) і на базі любительських об’єднань (Первомайський Миколаївської області, Ізмаїльський).

Первомайський центр дозвілля „Скіф” спеціалізувався на відродженні і розвитку народних промислів і ремесел, і об’єднував на той час близько 500 народних умільців. В його складі працював власний художній салон, проводились виставки декоративного і прикладного мистецтва. Зусиллями працівників центру розроблено програму відродження і розвитку національної культури регіону.Враховуючи особливості культурного середовища, Глухівський культурно – спортивний центр „Синтез” поставив собі за мету відродження культурної спадщини колишньої столиці лівобережної України. Центр став ініціатором створення музею історії міста, спорудження пам’ятнику видатним землякам – композиторам Бортнянському і Березовському. З метою активізації громадської ініціативи було організовано благодійні акції, спрямовані на збирання коштів, проводилися вечори старовинної музики, фестивалі.

Центр започаткував практику організації та утримання на базі докладу культури власних професійних мистецьких колективів, футбольного клубу. Взявши в оренду занедбані будівлі, невеликий колектив спеціалістів довів, що навіть без дотацій з державного бюджету можна зробити для розвитку культури свого регіону. Розбудова центру сприяла швидкій та ефективній соціалізації навколишнього середовища, стимулювала населення міста до участі в активній культурно – дозвіллєвій діяльності.

Створений на базі районного будинку культури Кремінський центр дозвілля Луганської області став творчо – виробничим комплексом на засадах кооперації матеріальних, фінансових, творчих ресурсів. Культурне обслуговування населення, організацію популярних форм дозвілля, тут вдало поєднували з розвитком комерційних видів діяльності, платних послуг. Зароблені кошти було спрямовано на такі необхідні для духовного розвитку відвідувачів напрямки діяльності, як народна творчість, фольклористика, обрядові свята. [19; с.34]

В Луганській області виникли сільські центри і об’єднання „Екран”, що спеціалізувалось на впровадженні кабельного телебачення і показі відео програм. Херсонський центр дозвілля основним напрямком діяльності зробив туризм. В Донецькій області – соціально – культурні та культурно – педагогічні об’єднання, клуби – музеї, клуби – кафе.

У Львівській, Івано – Франківській та Рівненській областях відроджувалися традиційні для Західної України типи закладів культури – доми „Просвіта”. Так було започатковано організацію спеціалізованих центрів дозвілля.

Неординарні моделі Центрів культури і дозвілля будувалися з метою вирішення специфічних проблем розвитку культурного середовища. Їхнє створення було продиктоване регіональними національно – культурними особливостями та місцевими соціально – економічними умовами.

Великого значення набувало ініціювання регіональних інноваційних процесів і проектів, спрямованих на розвиток народної творчості, відродження та розвиток субкультур національних меншин, співпрацю з громадськими об’єднаннями і рухами.