Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

Така політика у сфері культури означає перехід на режим жор¬сткої економії ресурсів, раціоналізацію використання матеріально-технічної бази, боротьбу за умови, що сприяють спонсорству і ме¬ценатству, пошук нетрадиційних ресурсів, контроль за доцільністю витрачання коштів. Ключовим у цій ситуації стає принцип фінансу¬вання під проекти і програми з точними економічними розрахунка¬ми. Раціоналізація витрачання коштів, що виділяються на галузь, забезпечується розробкою конкретної системи пріоритетів в куль¬турно-дозвільній діяльності. Формування багатоканальної системи фінансування сфери культури є одним із головних напрямів регіональної культурної політики в умовах кризи.

Управлінська модель захисту.В управлінському плані такі зміни можливі за умови дотри¬мання принципу "спів-управління" ("mede - be wind"), відповідно до якого керівні функції розподіляються між усіма відносно автоном¬ними і динамічно взаємодіючими суб'єктами управління. Цілісність управління в даному випадку досягається не через ієрархію і цент¬ралізацію, а як результат процесів формування консенсусу, перего¬ворів та подолання конфліктів шляхом взаємних поступок. Конкре¬тним механізмом реалізації принципу "спів-управління" можуть стати стосунки на договірній основі між суб'єктами управління різ¬них рівнів. Договірна система дозволяє індивідуалізувати роботу центру з областями.Управлінською практикою у сфері культури накопичено пев¬ний досвід діяльності за даною схемою: традиційно сформовані ко¬легії, ради, комісії. Але слід мати на увазі, що суть партисипативного органу управління полягає у тому, що він об'єднує в першу чергу тих, хто глибоко зацікавлений у реалізації даного конкретного про¬екту. Як показав досвід, спроби формування партисипативних орга¬нів управління бюрократичним шляхом (за ініціативою зверху) бу¬ли неефективними. Соціальна ефективність управлінських рішень таких органів може бути забезпечена лише за умови участі в їхній діяльності трьох сторін: суб'єкта управління, експертів-спеціалістів і тих представників громадськості, які будуть брати участь у вико¬нанні цих рішень. Сумісна розробка рішень дозволяє підтримувати ще одну важливу компоненту конструктивності управлінської діяльності у сфері культури: поєднання довготривалих і короткостро¬ковій стратегій при підході до проблеми. В цьому випадку довготривалі стратегії с вихідними пунктами в оцінці ситуації суб'єктом управління; короткострокові - в оцінці виконавцями з точки зору можливості використання результатів своєї діяльності в ході реалі¬зації довгострокових стратегій. Прийнятні для всіх сторін взаємозв'язки перших і других забезпечуються діяльністю експертів.

Отже, у ситуації фінансової кризи пом'якшення негативних тенденцій можливе за рахунок відмови від макропідходів в управлінській сфері та переорієнтації на мікропідходи, які враховують регіональну і територіальну специфіку України. Це дозволяє: формувати конкретні стратегії центру відносно регіонів.

Кадрова модель захисту. Перебудова діяльності працівників сфери культури тільки розпочалась. Необхідні подальші серйозні кроки з модернізації кадрового потенціалу соціально-культурної сфери, як би це було складно в умовах кризи. Тільки доклавши зу¬силь і коштів у підготовку фахівців, можна розраховувати на те, що вони зможуть виробити для культури шар захисту, який дозволить їй вижити в умовах кризи. На перший план у даній ситуації вихо¬дить усвідомлення управлінськими кадрами сфери культури того, що:

•у часи кризи, як ніколи, при прийнятті ключових рішень необхідне комплексне врахування багатьох позицій, часто суперечливих;

•в умовах фінансової нестабільності потрібно забезпечувати високий ступінь участі людей в управлінні (партисипативний підхід), замість механістичних і жорстких організаційних структур (чим складніша фінансова ситуація, тим прозорішим повинен бути механізм розподілу ресурсів, тим більше учасників процесу мусять поділяти відповідальність);

•активний творчий пошук в умовах нестабільності має заміняти формальне виконання обов’язків згідно з типовими зразками.

У кризовий період, повинна відбуватися подальша спеціалізація управлінської діяльності. що дозволить в умовах фінансової нестабільності розмежувати "зони відповідальності" управлінців культури. Це, у свою чергу, зробить їхні зусилля з ви¬воду сфери культури із кризи більш компетентними і цілеспрямо¬ваними.

У зв'язку з плинністю та скороченням кадрів в установах куль¬тури, переважно з причин зменшення заробітної плати або відсут¬ності коштів на утримання цих закладів, нагальною потребою є підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців. Певна робота у цьому напрямі проводиться вже зараз. Так, директорам РБК Він¬ниччини було видано пакет нормативних документів з питань роз¬державлення об'єктів культурно-дозвільної сфери та орендних від¬носин, вперше на навчанні відбулася дискусія щодо поняття „неприбуткова організація”