Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

В Україні з’явилися і почали поширюватися перші паростки комерційної діяльності закладів культури. Так, окремі заклади культури і мистецтв вже почали розвивати договірно – заказні відносини між різними суб’єктами соціально – культурної діяльності. В результаті з’являються додаткові джерела фінансування закладів культури, за рахунок використання системи договорів з конкретними замовниками підприємниками, організаціями, школами, спортивно – оздоровчими комплексами, інше. Так, наприклад будинок культури відповідно договору із конкретним підприємством зобов’язується забезпечити змістовну культурну програму для його працівників, надання її на протязі строку, який визначений в договорі за відповідну компенсацію коштами підприємства.

Договірна система вже розповсюджується і в діяльності бібліотек. Державні бібліотеки укладають договори з підприємствами, організаціями, науковими установами на пріоритетне інформаційно – довідкове обслуговування працівників, надання їм нової вітчизняної та зарубіжної науково – довідкової і технічної літератури, організації міжбібліотечного абонемента, підготовку регулярних рефератних оглядів, складання спеціалізованих картотек за цільовими замовленнями і т.д.

За договірною системою кошти, які надходять до закладу культури від підприємства замовника, формуються в результаті обміну ресурсами між замовниками і виконавцями за надання духовного продукту і вигляді концертів, виставок або вечорів відпочинку. В перспективі ця форма договірних взаємовідносин між підприємствами і закладами культури має поширюватись.Іншим позабюджетним джерелом фінансування закладів культури є надання споживачам платних послуг, які в умовах ринку залучаються до товарно – грошового обігу, набувають товарну форму. Послуги мають ціну, яка базується на основі витрат за їх надання, тобто мається на увазі собівартість та певний прибуток. Але відповідного закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” прибутки, які одержують заклади культури від надання платних послуг та інших видів комерційної діяльності, обкладаються податками на загальних умовах. На мій погляд, діючий порядок оподаткування закладів культури в умовах обмеженого їх фінансування є дуже напруженим і носить конфіскаційний характер. Тому можна вважати за доцільне звільнити заклади культури, які фінансуються з державного бюджету, від сплати податку, які вони одержують від платних послуг, що надаються населенню, підприємствам, організаціям. установам.

Послуги культури дають можливість більш гнучко враховувати такі тенденції культурного розвитку, як індивідуалізація та диференціація культурних потреб населеня.

З розвитком нових культурних технологій та культурного сервісу перелік платних послуг щорічно поширюється. Організація роботи закладів культури по наданню цих послуг забезпечується на основі принципу самоокупності та рентабельності, що надає їм можливість більш цілеспрямованого здійснення своєї діяльності в сучасних умовах. Але при цьому слід враховувати, що в сучасних економічних умовах спостерігається зниження платежеспроможного попиту населення, що вимагає диференційованого підходу до формування доходів закладів культури з урахуванням здійснення знижок цін на білети при проведенні заходів для окремих верств населення (дітей, інвалідів, пенсіонерів, малозабезпечених родин, студентів). При визначені цін на послуги культури слід враховувати повне покриття витрат, які пов’язані з їх наданням та одержанням прибутку, з визначенням рентабельності у розмірі до 20%, тобто з урахуванням реальної економічної ситуації в регіоні, а також періодичності проведення заходів. [7;с.52]

Взагалі в галузі культури і мистецтв треба ширше застосовувати гнучку систему цін, як на заходи основної діяльності, так і на різноманітні послуги. На практиці ця система вже застосовується театрами, які встановлюють підвищені ціни на прем’єрні вистави, а також концертними організаціями під час гастролей відомих акторів, популярних „зірок” естради. Але при цьому слід застосовувати оптимальні середні ціни з урахуванням платежеспроможного попиту населення.

Доцільно поновити практику продажу білетів на культурні заходи із певною знижкою в школах, вищих навчальних закладах, коледжах, трудових колективах, що надає гарантію закладам культури забезпечувати високу заповнюваність глядацьких залів при проведенні вистав і концертів.

Поряд з традиційними платними послугами закладам культури і мистецтв треба розвивати такі види підприємницької діяльності, як здійснення аудіо – відео записів з використанням аудіовізуальних матеріалів споживачів, ксерокопіювання і мікрофільмування, робота з електронними каталогами, комп’ютерними базами даних і таке інше. До речі останнім часом ці види послуг швидко прогресують в розвитку.

Розвиток підприємництва в сферах культури сприяє формування суто комерційного сектору, який в ринкових умовах більш оперативно і гнучко реагує на кон’юнктуру ринку дозвіллєвого попиту відповідно до зміни культурних пріоритетів, вміє знаходити привабливі „ніші” у мінливих соціально – культурних реаліях. Тому в сучасних умовах доцільно впроваджувати такі напрямки комерційної діяльності як реалізація та надання в оренду майна і приміщень; торгівля покупними виробами і устаткуванням, надання посередницьких послуг.