Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти

Економічна орієнтація регіональної культурної політики зво¬диться до поступової переорієнтації культури з повністю витратних принципів на принципи часткової комерціалізації. При цьому особ¬лива роль відводиться саме активному пошуку цих можливостей, а не випадковому слідуванню за ними.

Однак на сьогоднішній день у більшості відділів культури не¬має чіткої програми реформування мережі. При розгляді питань про ліквідацію клубних закладів рішення приймаються без урахування думки громади, до власності якої і належить клубний заклад. Рідко розглядаються можливості альтернативного утримання закладів на засадах оренди, кооперування тощо.

Так, у Донецькій області загальний стан клубної мережі від¬значається як незадовільний. За винятком Марійського та Сло¬в'янського районів, у сільській місцевості не опалюється в зимовий період до 90% установ. Головна проблема такого становища - від¬сутність коштів. Виділені додаткові фінанси з місцевих бюджетів не компенсують навіть виплати повної заробітної платні. На думку працівників сфери культури, необхідно, щоб вже сьогодні спрацьо¬вували ті законодавчі акти, які вже прийнято.

Проте можна говорити сьогодні й про певні позитивні тенденції у розвитку галузі культури на Донеччині. Зокрема це велике розмаїття клубних установ та початкових спеціалізованих мистець¬ких навчальних закладів, що діють в регіоні. Враховуючи звернення МКіМ України (лист № 12-2792/17 від 06.06.2002), область одна із перших провела аналіз даних інвентаризації інноваційних закладів за спеціальними паспортами.В цілому мережа інноваційних закладів на Донбасі на початок 2003 р. складала 92 установи, з яких 51 - це багато профільні та спе¬ціалізовані заклади, що звітують за формою 1 ЦД (25 центрів ку¬льтури і дозвілля, 7 будинків народних традицій, 3 центри націона¬льних культур, по 2 будинки народної творчості, центри естетично¬го виховання та культурно-оздоровчі центри, по 1 - будинків: фоль¬клору, природи і дозвілля, центрів: духовного розвитку, сімейного дозвілля, а також районний клуб-музей, культурно-дозвільний ко¬мплекс, народний дім, кіно дозвільний центр та районний кіно дозвільний клуб); 41 - моно профільні заклади, котрі не входять до звіту.

Через обмеженість фінансування, як правило, не формуються фонди преміювання та соціального розвитку, залишки коштів спря¬мовуються тільки на обов'язкову оплату комунальних послуг. Тому, на думку працівників культури, на засадах госпрозрахунку вести ро¬боту дуже проблематично. Водночас необхідно підкреслити, що ко¬шти, виділені у 2002 році, освоюються меншою кількістю працівни¬ків (493 особи), ніж майже така сума (1 819,1 тис. гри.) більшою кіль¬кістю працівників (513) у 2001 р. Це свідчить про значне підвищення ефективності діяльності інноваційних закладів.

У 2002 р. інноваційні установи активізували свою діяльність щодо виконання робіт за договорами з організаціями і підприємст¬вами. Якщо 2001 р. надходження від цих видів робіт склали 52,3 тис. гри. (2,8% від загального фінансування), то у 2002 р. - вже 382,5тис.грн. (15,1%).

З метою вдосконалення впливу на функціонування мережі закладів культури на Донеччині у 2002 р. було створено проект експерименту "Моделювання відкритої регіональної культурної політики та цивілізованого дозвіллєвого простору на базі Тельманівського району". Для реалізації цього проекту ДОУМЦК було розроб¬лено:

•методику проведення суцільної інвентаризації закладів культури регіону для здійснення реструктуризації мережі;

•методичні вказівки "Використання конкурсної моделі бюджетного фінансування культурно - дозвіллєвої сфери";

•проект перетворення Тельманівського районного будинку культури на районний Центр розвитку культурних ініціатив.

У Закарпатській області з метою забезпечення мережі клубних закладів області їх переводять на орендні умови праці. У 1998 році здійснено обласну організаційно-методичну експедицію "Маршрутами клубної оренди". Під час цього заходу на місцях було виявлено чимало формальностей і прорахунків. Разом з тим, значна частина клубів-орендаторів напрацювала цікавий досвід діяльності в нових умовах.

Практика роботи ЗККТ України показує, що у скрутних умовах сьогодення є нагальна потреба в переорієнтації на застосування різноманітних форм творчо-комерційної діяльності, розвиток плат¬них послуг. Провідними формами організації дозвілля на платній основі стали різноманітні молодіжні конкурсно-розважальні про¬грами, дискотеки, надання в оренду залів, приміщень. Збільшенню позабюджетних надходжень сприяла і постанова Кабінету Мініст¬рів "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть нада¬ватися закладами культури і мистецтва, заснованими на державній та комунальній власності" від 5 червня 1997 р.