РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАГЛЯД

—досліджувати тенденції в діяльності банків за певний період;

—проводити порівняльний аналіз за групами банків.

У деяких країнах органи безвиїзного банківського нагляду мо¬жуть здійснювати моніторинг великих кредитів, кредитів, що надані інсайдерам, моніторинг позичальників, що несвоєчасно повертають банківські позички, тощо.

Безвиїзний нагляд використовується як система раннього засте¬реження, що дає змогу наглядовим органам ухвалювати рішення про застосування до банків коригувальних заходів до загострення ситуації або до проведення інспекційної перевірки на місці. Проте слід зазначити, що безвиїзний нагляд може бути ефективним ли¬ше за умови, що він провадиться на основі достовірної звітності, отриманої від банків, та у разі дотримання ними певних стандар¬тів обліку та звітності і високого рівня комп'ютеризації банківської діяльності.

Інспекційні перевірки банків на місцях мають проводитися квалі¬фікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визна¬чити якість управління цими ризиками. Інспектування дає змогу орга¬нам банківського нагляду перевіряти такі аспекти діяльності банків:

—достовірність звітності;

—дотримання законів і нормативних актів;

—надійність управління банком;

—стійкість фінансового стану банку.

Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні перевірки надають наглядовим органам більше можливостей щодо виявлення реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі ре¬ального фінансового стану банку. Проте цей метод нагляду є більш трудомістким, потребує більшої чисельності персоналу.

Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає коорди¬націю зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці на¬глядові методи є взаємодоповнюваними. Слід також додати, що наглядові органи повинні мати контакт з керівниками банків і гли¬боке розуміння банківської діяльності.

Важливим елементом банківського нагляду є здатність наглядо¬вих органів здійснювати нагляд на консолідованій основі, тобто во¬ни повинні розглядати діяльність банку як усередині країни, так і за її межами, аналізувати операції, що провадяться безпосередньо бан¬ком, і ті, що провадяться через дочірні організації банку.У світовій практиці використовуються різні підходи до здійснення банківського нагляду. Так, у країнах континентальної Європи велика увага приділяється безвиїзному нагляду. Що стосується виїзного інс¬пектування, то в деяких європейських країнах інспекційні перевірки банків делегуються зовнішнім аудиторам, що мають відповідні сер¬тифікати. При цьому банківські наглядові органи визначають сферу, напрями проведення та методику аудиторських перевірок, форму та зміст аудиторських звітів, забезпечують ліцензування аудиторських організацій, що здійснюють аудит банків. Правовою основою взає¬мовідносин між аудиторською організацією, органом банківського нагляду і комерційним банком, що перевіряється, є трьохстороння угода, згідно з якою комерційний банк уповноважує аудитора надава¬ти наглядовому органу інформацію, необхідну для здійснення пруде-нційного нагляду. Водночас за наглядовими органами залишається право в будь-який час перевірити первісну документацію банку чи провести певні дослідження діяльності банку власними силами. На

Світовий досвід дає приклади такої практики. Так, у Росії ліцензії на здій¬снення аудиторської діяльності у сфері банківського аудиту видає Банк Росії. У Швейцарії аудитори для виконання своїх функцій на ринку банківських аудиторсь¬ких послуг отримують дозвіл у Федеральній банківській комісії.

противагу Європейським країнам у США банківський нагляд грунту¬ється головно на періодичних інспекційних перевірках, що прова¬дяться інспекторами наглядових органів.