Управління кредитними ресурсами що виділяються міжнародними організаціями для кредитування малих підприємств( на прикладі Білоцерківського філіалу АПП

Надання банком кредитів ґрунтується на обліку необхідних потреб позичальників у позикових засобах, наявності достатніх гарантій для своєчасного їхнього повернення. Банк надає кредити в межах власного капіталу і притягнутих засобів, забезпечуючи збалансованість розташовуваних і приваблюваних ресурсів по термінам і обсягам.

Усі питання, зв'язані з кредитуванням, зважуються позичальником з банком на підставі кредитних договорів Додаток 1, у яких визначаються:

-предмет договору;

-об'єкт кредитування;

-термін і розміри кредиту;

-порядок видачі і погашення кредиту;

-процентна ставка, умови і періодичність її зміни;

-взаємні зобов'язання, відповідальність за неналежне виконання умов договору,

-зобов'язання позичальника, що забезпечують гарантії своєчасного повернення кредиту, сплату відсотків по кредиту, інші форми відповідальності по боргах;

-порядок розгляду суперечок за договором ;

-інші умови угоди сторін.

Кредитні операції - це найбільш ризикові операції банку. Тому кредитна політика орієнтується на надійність заздалегідь перевірених позичальників, з якими банк протягом тривалого часу працює і знає їхній фінансовий стан.

1.3 Управління кредитними ресурсами в комерційних банках. Принципи банківського кредитування та поняття суб’єктів кредитних відносин.

1.3.1 Суб'єкти кредитних відносин

-У ринкових умовах господарювання основною формою кредиту є банківський кредит, тобто кредит, наданий комерційними банками різних типів і видів. Суб'єктами кредитних відносин в області банківського кредиту є госпоргани, населення, держава і самі банки.

-Як відомо, у кредитній угоді суб'єкти кредитних відносин завжди виступають як кредитор і позичальники.

-Кредиторами є особи (юридичні і фізичні), що надали свої тимчасово вільні засоби в розпорядження позичальника на певний строк.

-Позичальник - сторона кредитних відносин, що одержує засоби в користування (у позичку) і зобов'язана їх повернути у встановлений термін. Що стосується банківського кредиту, то суб'єкти кредитних відносин тут обов'язково виступають у двох особах, тобто як кредитор і як позичальник. Це зв'язано з тим, що банки працюють в основному на залучених коштах і, отже, стосовно госпорганів, населенню, державі - власникам цих засобів, поміщених на рахунках у банку, виступають як позичальників. Перерозподіляючи зосереджені в себе ресурси на користь нужденних у них, банки виступають як кредитори. Те ж саме спостерігається і щодо іншої сторони кредитних відносин - населення, господарства, держави: розміщаючи на рахунках у банку свої кошти, вони виступають у ролі кредиторів, а просячи позичку, перетворюються в позичальників.-До початку перебудованих процесів в економіці в 80-х рр. у нашій країні основним позичальником банківського кредиту виступало господарство в особі підприємств і організацій різних його галузей. Причому, відносини в сфері банківського кредиту, що складалися між госпорганами і банками, були відносинами переважно в рамках однієї державної форми власності, оскільки самі банки були державними, а в господарстві країни частка кооперативно-колгоспної й іншої форм власності, крім державної, складала усього лише 10%.