ПИЛИП ОРЛИК - ГЕТЬМАН-ЕМІҐРАНТ

Тут починається для бідного Орлика безнастанна блуканина по Європі, щось подібне до життя польських емігрантів в XIX віці. Свої пригоди й життя в сей час він описав в своїм «Diariusze podroznym», котрий переховується в бібліотеці Чарторийських в Кракові.

З Швеції Орлик поїхав прямо через Істад і Любек до Німеччини і поселився попереду в Ганновері. Звідтіля він написав до королів анґлійського, польського, до Блискучої Порти і інших держав листа, в котрому пропонував їм військовий союз проти Московщини для визволення України. Англія, бувша союзниця Москви, тепер ставилась вороже до політичної могутності Росії: ріст морської справи в ній був вельми небажаним для неї. Од короля Англії Орлик мав одержати листа до Оттоманської Порти в справі утворення коаліції держав проти Москви.Із Ганновера Орлик 8 листопада того ж року прибув до Бреславля, звідкіля він пробує вступити в зносини з іншими державами для утворення європейської протимосковської коаліції в цілях визволення України. В сих цілях він написав і одправив з Бреславля через Федора Нахимовського листа до хана кримського, до силістрійського сераскира і до запорожців, котрих він сповіщав про результати своєї праці за кордоном на добро рідного краю і про стан справи протимосковської коаліції. Незадовго перед сим він одержав від запорожців листа, в котрому запорожці сповіщали про свою вірність і приязнь до нього, «яко до вождя свого голосами вольними ізбранного». Орлик сповіщав запорожців про причини, через котрі він виїхав із «полуночного краю» - се необхідність ввійти безпосередньо в зносини з європейськими монархами для порозуміння в справі організації військової коаліції проти Москви в цілях визволення України з-під московського ярма. В сих цілях,- писав Орлик,- він вже ввійшов у зносини з головнішими європейськими державами, ворожими до Москви, і послав листа до хана кримського і паші силістрійського, а також жде листа від короля анґлійського до Порти Оттоманської в сій же справі. Всі сі держави, об'єднавшись в міцний союз, мають влітку двинути на Московщину всі свої сили. Для сього йдуть приготування. В кінці листа Орлик застерігає запорожців проти московських «прелестей», щоб вони не дали себе спіймати на московську удочку і не слухали москалів: «прошу тільки ваш-мостей добрих молодців, милої братії моєї, абисте в хвалебнім своїм предвзятії статечне і постоянне знайдуючися на жадні московські прелесті і неподлинне надіяння ушей своїх не преклоняли і серце своє мужественне од оних отвращали, зде же єсли би, не дай Боже, неприятель прелестьми своїми ваш-мостей, добрих молодців, милої братії моєї, Військо Запорозьке уловив і до своєї сторони і соєдиненія потягнув, то подлинно би народ весь погубили в вічну неволю всіх і самих себе оддали і перед цілим світом недостаток свій показали, чого яко нігде по ваш-мостях, добрих молодцях. Війську Запорозькому, милій братії моєї, не сподіваюся, так їм же желаю доброго од Бога здоров'я і щасливого повоження. Ваш-мостям, добрим молодцям, милій братії моїй, всього добра зичливий приятель і брат Пилип Орлик, гетьман Війська Запорозького. Дан в Бреславлі 1721 року, января 11 дня.

Весь час свого пробування в Західній Європі Орлик в листах до різних королів і вельмож Європи підмовляв їх проти Москви і виясняв необхідність оповіщення війни Москві, доводив необхідність загальноєвропейської протимосковської коаліції і вказував на поневолений народ український, котрий тільки й дише надією на визволення, готовий слушної хвилі повстати проти тиранів...

Межи тим цар московський Петро, узнавши про виїзд Орлика з Швеції і його діяльність поза Швецією, вживав всіх старань, щоб не допустити до військової коаліції західноєвропейських держав і спробував було різними підкупствами і шахрайствами спіймати і заарештувати Орлика в Західній Європі, подібно тому як було спіймано і заарештовано А. Войнаровського. З сею ціллю він зробив відповідні розпорядження амбасадорові Яґужинському у Відні. Довідавшись, що Орлик має бути в Гамбурзі, цар, щоб заарештувати його, вислав у Гамбург молодшого брата амбасадора Яґужинського. Однак Орлик був в той час в Бреславлі, і молодший Яґужинський поїхав висліджувати його туди. Старший же Яґужинський, що був амбасадором у Відні, написав 14 березня (1721 p.) листа до графа і президента цісарської палати пана Найдгарта, котрий жив у Бреславлі, де пробував і Орлик, такого змісту: «Пане! Його Царська Величність, мій пан, одержав зі Швеції певні відомості, що наступник зрадника і бунтаря Мазепи Орлик виїхав звідти з жінкою і дітьми до Гамбурга, а потім заміряє дістатися на схід, щоби викликати там війну проти найяснійшого нашого монарха. Се спонукало мене до того, що я маю честь удатися до Вашої Екселенції з сими рядками і прохати, щоб на випадок, коли він прибув вже до Бреславля, Ви були ласкаві зарядити безпроволочно його арештовання або принайменше задержали його під якою-небудь притикою на кілька день і повідомили мені про те спеціальним посланцем. Ваша Екселенція зробила би дуже приємну прислугу Його Царській Величності, котра зі свого боку радо покаже особливі знаки вдячності. Я сподіваюсь, що незабаром матиму честь стиснути Вашу Екселенцію в обіймах в Бреславлі, бо всі мої діла укінчені, і мені позостає тільки прощальна авдієнція у його Цісарської Величності. Ждучи сеї честі, зостаюсь відданий Вам Яґужинський».

Однак ґраф Найдгардт, «з любові і ніжної дружби», яку він почував до Орлика, передав сього листа Орлику. Будучи попередженим про небезпеку, котра йому загрожувала, Орлик вжив відповідних заходів проти царських заходів, і з планів царя нічого не вийшло.«Нема нічого такого злого, - писав з цього приводу П. Орлик до Д. Н. фон Гепкена,- щоб воно з часом не повернулось на добре; отже, і ті листи амбасадора Яґужинського, котрі ворожили мені так зле, вийшли на ліпше. Бо граф Найдгардт, з любові і ніжної дружби, які він до мого свояка барона і шамбеляна Його Цісарської Величності Орлика, що вмер 15 квітня, подав йому до відомості сі листи, і той в той самий день 18 березня, бувши вже на смертнім ложі, запрохав мене до себе, показав згадані листи і порадив, щоб я переїхав в інше, більш безпечне місце, аж поки Яґужинський не від'їде до Бреславля.