ПИЛИП ОРЛИК - ГЕТЬМАН-ЕМІҐРАНТ
В початку грудня 1718 року Орлика спіткало велике несподіване нещастя. В сьому році помер його протектор і найяснійший король Швеції Карл XII, котрого було «забито в шанцях в Королівстві Норвеґінськім до Королівського Величества Дацького: належачего, при добуванні фортеці, називаємої Фридріхсгаль.
Смерть Карла XII мала ті наслідки для Орлика, що з Карлом XII Орлик втрачав одного з найбільших і найголовнійших своїх союзників в боротьбі з Москвою і найретельнішого її ворога. В особі Карла сходила в могилу людина безперечно прихильна до України і помічник її в її трудній боротьбі з Московщиною. Карл XII був представником тієї партії в Швеції, на котру опирався Орлик в своїх протимосковських заходах. Доки був живий Карл XII, доти можна була покладатись на війну з Москвою. От чому смерть Карла XII вразила Орлика особливо тяжко.
На Запорожжі смерть Карла XII також дала себе відчути. Як скоро дійшла до січовиків звістка про його смерть, вони зібрали раду і на раді постановили послати наступникові небіжчика короля Карла XII Фридерікові І співчуття з нагоди невіджалованої втрати. Відповідь Фридеріка І запорожцям з сього приводу на їхній вислов співчуття надрукована в IV книзі «Исторіи Малороссіи» М. Маркевича.Після смерті Карла XII П. Орлик виїхав до Стокгольма і написав звідтіля обширнійшого листа до запорожців, котрого послав через свого шваґра генерального осавула пана Григорія Герцика 8 грудня 1719 року. В сім листі, сповіщаючи запорожців про смерть Карла XII, Орлик висловлював «сердешне вболівання» над своїм нещастєм, «же по смерті славної і вічно-достойної пам'яті Найяснійшого Короля, Його Милості Шведського, милостивого протектора, він зостався тепер осиротілим». Се нещастя усугублялось для Орлика тим, що в такий тяжкий час його роз'єднувала з запорожцями велика віддаль. Незважаючи, однак, на се, пише Орлик в листі, звертаючись до запорожців: «Можете ваша милость, добрі молодці, мила браття моя, певні того бити, же і в отлеглім краю полунощнім, за Балтійським морем пребиваючи, никогда од вашої милости, добрих молодців, серцем і душею не удалявся, леч за вашою приязню і любов'ю, і зичливістю моєю притомною єстем, стараючися найбарзій тепер, по смерті того ж нашого милостивого протектора, о общім вашій милості добрих молодців і вітчизни нашої добру». Далі Орлик каже, що ні для чого іншого він «отважився з жоною й дітьми в таку далеку сторону за Його Величеством» (Карлом XII) послідувати, як тільки для того, щоб, пробуваючи постійно при боці Його Величності, він міг неусипно дбати за інтереси й добро України. В сій справі він мав зносини з Портою Оттоманською й ханом кримським, про що він не раз сповіщав в «кількократних листах, з Турецького панства виходячи, і в дорозі з мултянської землі, з Венґер, з Німецької сторони і переправившись через море Балтичеське до Швеції». Пробуваючи в Швеції, він послав кілька листів до запорожців, в котрих «ознаймував ваш. мил. добрим молодцям - до чого річі в теперішній війні склоняються і яке було Королевського Величества Шведського наміріння, і же вскорі мів його Величество з сильними військами шведськими, яких од початку війни не бувало, на тую сторону моря переправитися; єстли б смерть не пресікла життя Його Величества, то би певне тоє при помощі Божій збулося, тоді б і я міг би з ваш. мил., добрими молодцями, злучитися і увидітися,- але Бог несповідомими своїми судьбами все тоє,- сумно добавляє Орлик,- перемінив». Проте Орлик не сумує. Він спішить обрадувати запорожців вістками про події, що наростають на Заході проти Москви, про початки великої військової антиросійської коаліції західних держав і говорить, що близький вже час визволення України з-під московського ярма. Швеція вже помирилась «з усіма неприятелями, опріч єдиної Москви». Королі польський, англійський, данський і прусський утворили міцний військовий союз проти Москви для допомоги Швеції. До них прилучився король французький і готуються прилучитись «Цесарь, Його Милость, Християнський і Голландія», з котрими вже ведуться переговори. Сі ж «монархи, найборзій Цесарь, Його Милость, Християнський і Король, Його Милость, Англійський побуждають і Порту Оттоманську на війну проти Москви». По весні ся коаліційна армія вирушить з усіма своїми силами на Москву - морем і сушею.
«Видячи таке погодне й благоприятне время» для визволення України з-під ярма Москви,- пише Орлик,- «з'їхалем я сюди до Стокгольму, де через 11 місяців зостаю, денно і нощно у Двору Королевої, її Милості, Шведської, дбаючи про інтереси України».
Закінчує свого листа Орлик звичайним побажанням всього доброго і щасливого.
Так виглядав стан речей на заході, коли Орлик писав листа до запорожців.
Однак незабаром стало відомо, що протимосковська партія в Швеції, котра була особливо сильна при Карлові XII і грала неабияку роль в коаліції, почала зменшуватись, і в шведських урядових колах запанувало бажання замиритись з Москвою. Справа вже почала хилитись до більш-менш близького заключення миру.
Орлик вживав всіх заходів, щоб не прийшло до миру з Москвою. Силкуючись у щоб то не стало не допустити до сього, він рішається їхати безпосередньо до західних дворів і там клопотатись за Україну. І от 11 жовтня 1720 року Орлик кидає Стокгольм і їде для піддержання ідеї протимосковської коаліції в західні держави.