Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського діяча

Також проводив опікунську роботу музеїв, пропагував Українську книгу тощо. Активна громадська робота не залишилася не поміченою релігійно-церковними діячами, котрі висунули ієрарха на посаду Патріарха Української Православної Церкви.

У червні 1990 р. Всеукраїнським Собором УАПЦ владика Мстислав був обраний її першоієрархом – Патріархом Української Автокефальної Православної Церкви.

Патріарх Мстислав на десятому десятку в липні 1990 р. приїхав до рідного краю. Патріарх був громадянином України, але водночас був чужим на своїй рідній землі, тому, що не зміг зрозуміти, як можна так низько ставити духовні цінності в порівняні з повсякденними вигодами.

Саме в цей час місія Патріарха в Україні полягала в тому, щоб донести до свідомості багатьох громадян, що церква представляє найвищу інстанцію на землі, що супроти мінливості сильних світу вона має бути єдиною нерозмінною у своїй суті.

94-річний Патріарх, наголошуючи на необхідності більш активного дослідження нашої минувшини, з болем зазначав, що «ми, українці, тим відзначаємося з – посеред інших народів, що не вміємо вчасно зібрати свідчення нашої історії, заохотити людей залишити особисті враження про свою добу для майбутніх поколінь. На чужому досвіді не вчаться лише юродиві».

Словом і ділом Патріарх Мстислав доносив цю істину людям, що не були готові її зрозуміти й прийняти. Вони так і не зрозуміли, навіщо людині похилого віку залишатися в опозиції, відхиляти конформістський офіційний варіант, витримувати глуху ізоляцію від ворогів у готелях, потім вертатись до своєї оселі в США ні з чим і знову їхати в Україну без запрошення.

Патріарх Мстислав часто повторював слова: «Нехай Бог боронить нас від того, щоб ми були чужими на своїй землі». Саме так можна охарактеризувати те, що відчував Мстислав Скрипник в останні роки свого життя, а може і більшу його частину.

Таким чином, Мстислав Скрипник, з його виразними нахилами до громадської діяльності, стає єпископом і будівничим Української Церкви. Вже від самого початку своєї діяльності, йому судилося стати священиком, висвяченим нелегально, переслідуваним окупаційною владою, борцем за Українську Церкву. І то була його доля, хрест який він проніс продовж усього свого життя.

Якщо в наш час шукати постаті, на яку можна цілком покластися, якій можна вірити і довіряти, то це Патріарх Мстислав. Ми не знаємо, як він приймав життєві перемоги, але поразки він вмів приймати з лицарською гідністю. Це і є його воля до життя.

Втім, це дослідження є лише спробою розкриття релігійно-церковної і громадської діяльності Патріарха Мстислава (Степана Скрипника).

Список використаних джерел та літератури

Спогади та мемуари

1.Патріарх Мстислав. Архипастирське послання до всечесних отців Духовних та Братів і Сестер УАПЦ в Україні перебуваючих та по всьому світу розсіяних // Визвольний шлях. – 1990. – Кн. 1. – С. 30-34.

2. Патріарх Мстислав. Великдень послання до преосвященних архипастерів, всечесних пастирів та побожних братів і сестер – вірних святої Української Автокефальної Православної Церкви // Пам’ять століть. – 1998. – №2. – С. 44.

3.Патріарх Мстислав. Заповіт і моє благословення // Пам’ять століть – 1998. – №2. – С. 40-45.

Творча спадщина Патріарха Мстислава

4.До 100-річчя з дня народження Патріарха УАПЦ Мстислава (З щоденника Олеса Гончара «Зустрічі з Патріархом Мстиславом») // Наша віра. – 1998. - №5. – С. 2-3.

Періодичні видання