Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського діяча

Вступ

Будь-яка нація здатна активізувати свої духовні й державотворчі прагнення не інакше, як приймаючи виклик часу відповідно до реалій суспільно-політичної доби. Наші історичні попередники чудово розуміли фундаментальну сутність релігії та її можливості в сприянні розбудови національної держави.

В українському суспільстві нині починає утверджуватись плюралізм світоглядів, розуміння об’єктивності й необхідності буття релігії, її позитивного впливу та значення для долі нації. Виклики сучасності переконують в тому, що в Україні має бути своя національна церква, подібно до того, як мають бути свої національна школа, національне військо тощо.

XX століття пройшло в Україні у складній боротьбі за державність і власну церкву. Тільки з третьої спроби стала реальною мрія про створення автокефальної Української Церкви. 5-6 червня 1990 р. Всеукраїнський Православний Собор ухвалив історичне рішення про створення Патріархату Православної Церкви, яка стала однією із сімнадцяти світових помісних церков. Мстислав (Степан) Скрипник, незважаючи на свій поважний вік (йому тоді йшов 93-й рік), погодився на обрання його першим православним патріархом України. Новопроголошений патріархат вимагав у роки свого становлення самовідданої праці, постійного перебування настоятеля Церкви в Києві, вирішення безлічі невідкладних справ. З першого погляду здавалося, що новообраний Патріарх Мстислав не зможе впоратись з цими складними завданнями. Були великі сумніви щодо життєздатності Київського патріархату, у якого тоді було багато ворогів в Україні й поза нею. Проте, все це не завадило Патріарху Мстиславу відбудовувати Українську Автокефальну Православну Церкву .

Вибір патріархом УАПЦ Мстислава було правильним кроком, бо він, свого роду, з’єднував у своїй особі в одне ціле три відродження Української Православної Церкви у XX ст., був добрим церковним та громадським діячем України, патріотом, користувався великим авторитетом у громадсько-політичних і релігійних колах в Україні і поза її межами.

Нині, коли релігійно-церковна ситуація в Україні залишається доволі непростою, коли немає узгодженості між православними концесіями. Дослідження діяльності і вивчення творчої спадщини Мстислава Скрипника є, на наш погляд, особливо актуальним. Цей релігійний діяч упродовж всього свого життя боровся за автокефалію, українізацію Української Православної Церкви. Очевидно, в нинішніх умовах, вартує досконалішого вивчення екуменічні погляди Патріарха Мстислава. Цій темі притаманна, також, наукова актуальність, бо на сьогодні ще не всі грані діяльності цього діяча повністю розкриті, більша увага вітчизняними дослідниками присвячується греко-католицьким ієрархам.

Отже, об’єкт дослідження – громадська і релігійно-церковна діяльність Патріарха Мстислава Скрипника.

Предметом дослідження є формування світогляду ієрарха, закономірності та особливості його громадської діяльності періоду Другої світової війни, доби еміграції та релігійно-церковна діяльність в умовах легалізації Української Автокефальної Православної Церкви.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1898 – 1993 рр. Нижня межа обумовлена датою народження Степана Івановича Скрипника (10 квітня 1898 р.). Верхньою межею дослідження взято 11 червня 1993 р., тобто день смерті першого Патріарха УАПЦ Мстислава Скрипника.

Мета і завдання дослідження обумовлені актуальністю обраної теми, зокрема спробі об’єктивно і всебічно показати цілісну картину релігійно-церковної і громадської діяльності Мстислава Скрипника.

Виходячи з мети, ми ставимо перед собою наступні завдання:

•дати історіографічний огляд проблеми;

•простежити формування світогляду Степана Івановича Скрипника;

•охарактеризувати громадську діяльність С.Скрипника в міжвоєнний період та в умовах Другої світової війни;

•висвітлити особливості громадської та релігійно-церковної діяльності Мстислава Скрипника в еміграції;