Патріарх Мстислав Скрипник: портрет релігійно-церковного і громадського діяча

•проаналізувати діяльність Мстислава Скрипника як Патріарха УАПЦ.

Методологічною основою дипломної роботи виступають принципи історизму, комплексності, об’єктивності, достовірності, системності. У розв’язані дослідницьких завдань використано порівняльний, описовий, аналітичний, проблемно–хронологічний методи та причинно–наслідковий аналіз.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що автор намагається побудувати свою роботу на основі вивчених достовірних, підтверджених фактів і детальне вивчення всіх доступних йому матеріалів. В дослідженні робиться спроба пов’язати систематизацію і узагальнення значного фактичного матеріалу, комплексного дослідження даної проблеми.

Теоретична і практична значимість результатів дослідження полягає в можливості їх використання у вищих і середніх навчальних закладах при підготовці відповідних тем з історії України.Практичне застосування дослідження може знайти під час лекційних, факультативних, семінарських і консультативних занять у вузах, в ході наукових конференцій. Матеріали і висновки роботи можуть бути використані у подальшій науково-дослідній роботі істориків і релігієзнавців.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1.

Історіографія проблеми

Непересічна постать патріарха Мстислава (в миру Степан Скрипник) завжди буде викликати інтерес дослідників. На даному етапі історичного розвитку поставлена нами проблема є значною мірою досліджена. Аналізуючи історіографію даного дослідження слід зауважити, що нами використано не повний об’єм літератури.

Основну джерельну базу бакалаврської роботи становлять спогади і твори самого Мстислава Скрипника. Найбільшу цінність становить «Заповіт і моє благословення» [3] Патріарха Мстислава, який був написаний в 1993 р. в Баунд Бруку (США) за декілька днів до його смерті. Автор «Заповіту» закликає до об’єднання всіх православних церков в одну єдину, а потім «на Соборі національному, таємним голосуванням обрати Одного Предстоятеля, Патріарха Київського і всієї України» [3, c. 43 ].

Він вважав, що об‘єднання Православних Церков України – це є історична необхідність, щоб вижити і закріпити своє місце серед вільних народів світу. Проте, об’єднання Церков можливе лише навколо УАПЦ, яка «ніколи не зраджувала віру і свій народ».

У «Різдв’яному привітанні Патріарха Київського і всієї України» Мстислава, ми дізнаємося про ставлення владики до всіх тих подій, які відбувались навколо УАПЦ в ХХ столітті: «Це було страшне століття. Я побачив всі три відродження УАПЦ у цім столітті: 1921-го, 1942-го, 1990-го років. В усіх трьох я брав посильну участь» [ 4, c.45].

За своє довге життя Патріарх Мстислав пройшов тернистий шлях українського священика, на долю якого випало чимало випробувань. Одним із них була участь Мстислава у розбудові Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) в роки німецько - фашистської окупації.

Це був чи не найскладніший період його діяльності. Саме тоді проявились неабиякі організаторські здібності щойно висвяченого єпископа. В історичній літературі зустрічаємо діаметрально протилежні оцінки тієї ролі, яку зіграв Мстислав у роки Другої світової війни. Чимало уваги цьому питанню приділив український дослідник Ю.Волошин [22].

Так офіційна радянська історіографія називала його «довіреною особою гестапо» [28], «нацистським прислужником» [24] та іншими подібними епітетами. Водночас більшість представників української діаспори стверджує, що Мстислав у своїх діях керувався виключно інтересами українського народу та української церкви. Через цю свою принципову позицію він не раз зазнавав переслідувань з боку окупантів.

Ми не будемо критикувати жодної з названих точок зору, а звернемось до оцінок діяльності єпископа Мстислава, які зустрічаються в повідомленнях німецьких та радянських спецслужб. На С.Скрипника німецькі спецслужби звернули увагу вже влітку 1941 р. В одному з повідомлень служби безпеки подається його характеристика, складена німцями на основі свідчень якогось п. Мицюка. З неї видно, що цей пан не відрізнявся доброзичливим ставленням до Скрипника. «Степан Скрипник – 42-х років, освіта – незакінчена середня школа, додаткова участь у товаристських курсах (кооперативних).