Економіка підприємст. Господарюча система та форма організації підприємства
Під час К витрати групують за калькул. статтями, номен-ра яких залежить від особливостей вир-ва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватись таких вимог:1.макс.частку витрат, які включаються в собів., треба обчисл. прямо на окремі вироби; 2.статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обгрунтовано розподілити між виробами.Орієнтовна номен-ра калькуляц. статей витрат для більшості п-в різних галузей виглядатиме так:1.сировина й матеріали (витрати н а сировину, матеріали + транспортно-заготівельні витрати - вартість відходів за ціною їх можливого використання чи продажу);2.енергія технологічна(витрати на енергію, яка безпосередньо викор.в технол.прцесі,обрах.за нормами витрат і тарифами на енергію);3.основна заробітна плата виробників;4.додаткова зарплата робітників(оплата відпусток,часу виконання держ.обов*язків);5.відрахування на соціальні потреби виробників(у % від суми осн та додатк зарплати);6.утримання та експлуатація машин та устаткування(аморт.відрах.стосовно машин і устаткування,витрати на електроенергію,стиснуте повітря,пальне для приведення їх у дію,ремонт);7.загальновиробничі витрати(витрати на управління,виробниче й господ.забезпечення в межах цеху);8.загальногосподарські(=7,але на рівні підприємства як єдиної системи+витрати на набір і підготовку кадрів,відрядження,обв*язкові платежі тощо);9.підготовка та освоєння виробництва(витрати на освоєння нових підприємств,виробництв,цехів,агрегатів;підготовка та освоєння нової продукції;підготовчі роботи в добувній промисловості);10.позавиробничі витрати(на вивчення ринку,рекламу та продаж продукції.
Сума перших семи статей становить цехову, дев*яти-виробничу і всіх статей-повну собівартість. В окремих галузях економіки номенклатура калькуляційних статей відхиляється від наведеної.
56. Поняття собівартості продукції та кошторису виробництва.
Собівартість продукції-це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Через С відшкод.ті витрати під-ва, які забезпечують просте відтворення всіх факторів вир-ва:предметів,засобів праці,робочої сили та природ.ресурсів. відповідно до цього в собівартість включають витрати на:дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;підготовку і освоєння нової продукції;виробництво,включаючи витрати на сировину,матеріали,енергію,амортизацію основних фондів і нематеріальних активів,оплату праці персоналу;обслуговування вироб.процесу та управління ним;збут продукції(пакування,реклама,транспортування,комісійні витрати тощо);розвідку,використання й охорону прир.ресурсів;набір і підготовку кадрів;поточну раціоналізацію виробництва(удосконалення технології,організації вир-ва,праці,підвищення якості продукції),крім капітальних витрат. На практиці немає повної відповідності між дійсними витратами на вир-во і собівартістю продукції. Не включають в С продукції, а відшкодовуються за рахунок інших джерел(прибутку) витрати на підготовку та освоєння нової продукції серійного й масового вир-ва. Водночас є такі витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв*язку з вир-вом:оплата часу виконання держ обов*язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків, матерів, які мають дітей віком до одного року тощо.
Кошторис вир-ва-це витрати під-ва, зв*язані з осн його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на С продукції в цьому періоді чи ні. Елементи: матеріальні витрати; зарплата; відрахування на соц потреби; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати(оплата послуг зв*язку. Обчислювальних центрів, охорони,витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи і раціоналізаторські пропозиції тощо).
Кошторис вир-ва, узагальнюючи поелементні витрати під-ва, показує їхнюресурсну структуру, що важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції. Порядок розробки кошторисів може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру під-ва. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу вир-ва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін. Більш обгрунтовано кошторис вир-ва обчисл за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції, норм і цін. Причому на малих під-вах таке обчислення є відразу узугульнюючим. На середніх і великих під-вах К вир-ва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат(цехів, служб, загальногосподарських витрат).
Кошторис вир-ва не завжди співпадає з собівартістю вир-ва. В залежності від ситуації переважати може як кошторис, так і собівартість.
57. Економічна суть і методологія визначення еф-сті діяльності П.
Ефективність - комплексна оцінка використання основного і оборотного К, персоналу, нематер ресурсів П за певний проміжок часу. Ефективність П визначається співставленням результату діяльності П і С на його досягнення. Формула: F = Е/С, де Е - результат діяльності, С - витрати.