Економіка підприємст. Господарюча система та форма організації підприємства

3. Розподіл персоналу за професіями та спеціальностями. Професія - це вид трудової діяльності, здійсн. якої потребує відпов. комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність - це більш або менш вузька різновидність трудової ді-ті в межах професії. Кваліфікація - це сукупн. спец. знань та практ. навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Стр-ра персоналу п-ва- відносне (процентне) співвіднош. окремих категорій персоналу в межах його загальної чисельності.

У типовій структурі персоналу п-в промисловості Украйни, що склалася в останні роки робітники складають 82%, а 18% представлені разом керівниками, спеці-алістами та службовцями.

15. Продуктивність праці, її показники та методи вимірювання.

ПП є узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили, що характеризує здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Зрост. ПП забезпечує збільшення реального продукту й доходу і тому є важливим показником економічного зростання країни. На рівень ПП на п-ві впливають рівень екстенсивн. використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан в-ва. Зокрема, рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Екстенс. зрост. ПП обмежується законодавчо встановленою тривалістю робочого дня. Інтенсивн. праці хар-зує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Межами підвищення інтенсивності праці є психічні та фізіологічні можливості людського організму.

Можливості зрост. ПП за рахунок науково-технічного прогресу є необмеженими.Показники і методи вимірювання. Виділяють прямий (виробіток) та обернений (трудомісткість) показники рівня продуктивності праці. Виробіток - це кількість продукції (робіт, послуг), що вироблена одним працівником за одиницю робочого часу. В залежності від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції, показники рівня виробітку поділяються на вартісні, натуральні та трудові. Натуральні (обсяг продукції - в фіз одиницях) можуть бути застосовані лише на п-вах, що випускають однорідну продукцію. До переваг натур. показників належить точність та наочність. Різновидом натур. є умовно-натуральні вимірювачі (тонна умовного палива та ін.) Трудові можуть застос. на дільницях, в цехах, що випускають однорідну продукцію за наявності значних обсягів незавершеного в-ва. Недолік: нівелюють якість праці. Вартісні (обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями)- найбільш універсальні. Недолік: завищення ціни монополістами може показувати фіктивне зростання їх продуктивності праці. Трудомісткість - обернений показник рівня ПП, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг)

16. Кадрова політика. Системи формування, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів

Головна мета кадрової політики полягає в забезпеченні нині і в майбутньому кожного робочого місця, кожної посади персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації. Досягнення кінцевої мети кадрової політики має передбачити виконання таких основних функцій: 1. Розробка та корекція стратегії форсув. та використ. труд. потенціалу відпов. до змін в умовах госп-ння 2. Набір і формув. необх. категорій персоналу 3.Підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності 4. Оцінка персоналу (контроль відповідності потребам виробництва)5.мотивація дотрим. належного режиму трудової діяльності та високої ПП 6.моніторинг безпеки праці 7.соц захищеність персоналу пп-ва 8. Реалізація контактів між керівництвом та представниками трудового колективу. Система управління персоналом -багатовекторна діяльність відповідних відділів (служб) пп-ва, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади. Підсистеми управління персоналом: 1.умови праці- охорона, безпека, естетика праці 2.труд. віднос.- групові, особисті, з керівництвом, врегулюв. конфліктів 3.оформлення та облік кадрів 4.маркетинг, прогнозув. та планув. персоналу 5.розв-к труд. потенціалу 6.стимул. праці 7. надання юр. послуг - виріш. правових питань труд. відносин 8. створ. соц. Інфрастр-ри 9. Вибір і застос. орг-них стр-р управління. Розрізн. зовн. та внутр. джерела набору персоналу. Зовнішні: 1.держбюро з працевлаштув, біржа праці 2.комерційні п-ва з працевлаштув.3.система контрактів п-в з навч. закладами 4.обяви в пресі, на радіо і т.п. Внутрішні: 1.підготовка працівників через навчання на пп-ві 2.просування по службі власних працівників 3.звертання до власних працівників з проханням порекомендувати на роботу знайомих, родичів і т.п. 4. Інформування колективу про наявні вакансії.

17. Заг. х-ка осн. напрямків наукової орг-ції праці.