ФОРТЕПІАННЕ МИСТЕЦТВО КОЛОМИЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

24 червня 1999 року з метою оптимізації мережі вищих навчальних закладів і реалізації ступеневої вищої освіти в структурі Прикарпатського університету ім.В.Стефаника створено новий підрозділ - Коломийський інститут Прикарпатського університету ім.В.Стефаника [40, с.26] [Додаток №16].

На сьогодні у навчальному закладі функціонують такі спеціальності: музична педагогіка і виховання, початкове навчання, психологія, соціальна педагогіка, дизайн, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво та інші.

Запорукою успіху музичного відділення, перш за все, є цілеспрямована праця викладачів, що стало вищою школою для зростання музичної та професійно-педагогічної підготовки студентів коледжу та інституту.

На музичному відділені Коломийського коледжу та Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника працюють такі відомі викладачі: Володимир Михайлович Тарантюк, Євген Михайлович Cорока, Марія Іванівна Видиш, Василь Миколайович Пархоменко, Надія Матвіївна Машура, Микола Степанович Скільський, Михайло Васильович Попелюк, Микола Дмитрович Соколишин, Степан Іванович Ярмусь. Серед педагогів-піаністів слід назвати Ольгу Йосипівну Русакову, Ларису Михайлівну Ларіонову, Філумену Джузепівну Маріконду, Тетяну Андріївну Пустоварову та багато інших.

Серед великої когорти випускників музичного відділення – учителі музики загальноосвітніх, музичних шкіл міста, району, області. Особливою гордістю закладу є відомі музиканти: Іван Юзюк – заслужений артист України, професор кафедри диригування Львівської державної музичної академії ім.М.Лисенка, головний диригент та художній керівник симфонічного оркестру Львівської державної філармонії; Михайло Сливоцький – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри співів і диригування Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника; Христина Михайлюк – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри співів та диригування Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника; Юрій Серганюк – заслужений працівник культури України, доцент кафедри співів і диригування Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника; Ганна Карась – заслужений працівник культури України, кандидат педагогічних наук, радник мера міста Івано-Франківська; Магда Штогрин – старший викладач Рівненського педагогічного інституту; Володимир Сидорак, Ганна Стецик – викладачі Івано-Франківського державного музичного училища ім.Д.Січинського; Іван Кушнір – викладач Львівської спеціалізованої школи-інтарнат імені Соломії Крушельницької; Петро Букатчук – заслужений працівник культури Росії.

Щорічно в Коломийському коледжі Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника проводяться тижні предметних комісій (кафедр). Це дозволяє студентам удосконалити професійно-педагогічну підготовку до роботи в школі, розвиває творчість, ініціативу та самостійність. Вміло та цікаво готує і підводить тижні предметних комісій Ольга Йосипівна Русакова /нар. 01.01.153 р./ – викладач по класу фортепіано, випускниця Івано-Франківського державного музичного училища ім.Д.Січинського та Педагогічного інституту ім.В.Стефаника.

Зі слів самої О.Й.Русакової велику увагу у своїй роботі приділяє проблемі педалізації і вказує, що це досить часто є однією з найслабших сторін піаністичної майстерності студентів. Причинами цього Ольга Йосипівна вважає:

-неповне пізнання виразових можливостей гри з педаллю і неуважність до цієї сторони виконання, що призводить до бідності і трафарету в педалізації;-невміння слухати справжнє звучання музики в своєму виконанні;

-технічні недоліки, які виникають внаслідок невміння справитись з труднощами при використанні педалі.

Знання використовуваного прийому, місця і тривалості педального звучання приходить тоді, коли студент зрозуміє мету застосування педалі, від якої він чекає певних звукових і музично-художних результатів. Таким чином, виконавський задум підказує студенту педалізацію твору.

Також велике значення О.Й.Русакова приділяє роботі над звуком. Темброве багатство, характерність звучання – необхідні якості гри доброго піаніста. Саме викладач намагається виховати у своїх учнів чуйність до звучання інструмента, інтерес і любов до роботи над звуком, основною якої завжди має бути музично-змістове завдання – зрозуміти і змогти передати характер музики. Потрібний тембр звуку стає при цьому ніби засобом втілення, характеристикою образу. Та все ж, педагог вказує, що специфіка внутрішнього слухання у кожного музиканта своя, і образно-темброве слухання є виключно індивідуальним.