ФОРТЕПІАННЕ МИСТЕЦТВО КОЛОМИЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

У 1965 році Веслава Францівна поступила на заочне відділення фортепіанного факультету Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка у клас професора Андрія Нікодемовича.

Паралельно В.Ф.Ясіновська починає працювати в Коломийській музичній школі №1. За багато років своєї праці вона виховала десятки високопрофесійних піаністів, серед яких: Уляна Мандрусяк (зав.відділом культури Коломийського міськвиконкому); Марія Гула (викладач по класу фортепіано ДМШ №1 м.Коломиї); Лариса Єлісєєва (викладач по класу фортепіано ДМШ №1); Наталія Пархоменко (директор ДМШ №2 м.Коломиї) та багато інших. Особливою гордістю В.Ф.Ясіновської є її учень Олександр Козаренко – відомий український піаніст та композитор, доктор мистецтвознавства.

Багаторічний педагогічний досвід (за словами самої В.Ф.Ясіновської) сконцентрувався у наступних положеннях:

- мелодійне інтонування - вміння докладно і випукло розкрити тематичну ритмо-інтонацію і виразно показати розгортання дещо примхливої та розгалуженої мелодійної фрази, не поспішаючи і не “пропускаючи” важливих моментів;

- гармонія - вміння почути і підкреслити красу окремих співзвуч та їхніх співставлень, а водночас показати найважливіші логічні моменти у гармонічному розвитку;

- фактура - розуміння, що в ній головне, а що - другорядне, не втративши багатоплановості; вимальовувати красу гнучких, виразних піаністично-фігураційних орнаментів.

В.Ф.Ясіновська не захоплюється епічними чи героїчними темами. Її сфера - лірико-драматична. Саме тому в педагогічному репертуарі переважають твори Ф.Шопена, П.Чайковського, Р.Шумана. Відповідно багато уваги в роботі з учнями педагог приділяє вихованню ігрової гнучкості і спритності при вивченні творів композиторів-романтиків. Водночас у методиці Веслави Францівни дуже важливою складовою є виважена робота над музикою класичного стилю. Особлива вимогливість до темпової єдності, відпрацьованої артикуляції, інтонаційної гнучкості окреслює піаністично довершену львівську традицію.Марта Миколаївна Томенко /нар. 13.11.1951/ на сьогодні є, мабуть, найбільш своєрідною і цікавою мистецькою особистістю серед коломийських піаністів. Вона - талановита художниця, поетеса, викладач по класу фортепіано і виконавиця.

Випускниця Коломийської дитячої музичної школи №1 класу Зіновії Гоянюк, у 1963 році з відзнакою закінчила Львівське музичне училище ім.С.Людкевича. Навчалась на фортепіанному факультеті Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка у класі Дзвенислави Левицької-Стернюк. З 1976 року працює викладачем по класу фортепіано в Коломийській ДМШ №1.

За словами М.М.Томенко: “Якби не обрала за професію музику, взяла б за фах малювання. А може й не обрала? Бо не було ніколи сумніву: музика жила в мені завжди і малювала завше, відколи себе пам`ятаю. Музика сама ллється на папір, кличе до життя образи. Мої роботи “Куранта”, “Павана” створені до танців з класичної сюїти. А ще “Сарабанда”... є ще “Арія Лізи з “Пікової дами”, є “Адажіо” і “Соната море”...” [4, с.4].

На основі здобутого професіоналізму М.М.Томенко поступово, самостійно формувала свій виконавський стиль. Для цього були добрі підстави: прекрасно вихована звукова культура і логіка мелодійного інтонування та, головне, рідкісна природна здібність заворожувати слухачів своєю грою на фортепіано.

Під час особистої зустрічі з автором дослідження Марта Томенко стверджує, що її професійно-виконавський стиль пролягав через вивчення нової музики, яка ще з студентських років приваблювала піаністку, а, проте, ніколи не була повною мірою представлена у її навчальних програмах. З плином часу цей пошук виправдав себе і переріс в стильові засади, серед яких головні:

- зосереджене, без будь-якої агресивності розгортання музичної думки;

- тривале перебування у позбавленому зовнішньої активності станів роздуму;

- унікальна майстерність тихої гри і філігранний розвиток мелодійної інтонації.