ФОРТЕПІАННЕ МИСТЕЦТВО КОЛОМИЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Питання музично–концертного життя Коломиї було темою доповідей і дискусій міжнародної наукової конференції “Музика Галичини - Musica Galiciana”, що відбулася у вересні 2000 р. в Коломиї і була приурочена до Х Міжнародного з’їзду та фестивалю гуцулів. Так, Л.Баб’юк у статті “З музичного життя Коломиї” зауважила: “… музика мала тут глибокі народні традиції і базувалася на національному грунті” [5, с.149-164].Вивченню фортепіанного мистецтва західно-українського регіону присвячено роботи: Т.Кальмучин–Дранчук [30], Н.Кашкадамової [32] І.Таран[79]. Однак, названі праці вивчають не всі аспекти досліджуваної проблеми, практично не торкаючись питання фортепіанного мистецтва Коломиї.

Джерелознавчу базу дослідження склали архівні матеріали Державного архіву Івано–Франківської області, фонди Музею коломийської дитячої музичної школи №1, зокрема “Альбом пам’яті Романи Володимирівни Клапоущак” [2], періодична преса Коломиї другої половини ХХ – початку ХХІ ст., документи приватних архівів мешканців Коломиї. Неабияку значимість мають численні фотографії, які представлено в додатках.

Велику допомогу у відновленні маловідомих сторінок становлення і розвитку фортепіанного мистецтва Коломиї автору надали спогади Любов Дмитрівни Станкевич (учениця Євстахії Костянтинівни Ласійчук) – колишнього педагога Коломийської ДМШ №1. Значну інформацію щодо просвітницько-педагогічної діяльності провідного викладача по класу фортепіано Романи Володимирівни Клапоущак-Гумілович представила Веслава Францівна Ясіновська.

У зв’язку з майже повною відсутністю матеріалів щодо фортепіанної освіти Коломиї у пресі, та періодичних виданнях автор дослідження мала особисті зустрічі з багатьма піаністами сучасності: М.І.Гулою, О.Й.Русаковою, Н.М.Симчич, Л.Я.Хомич і іншими.

Однак, як засвідчує аналіз існуючого архівного і довідково–пізнавального матеріалу, в українському музикознавстві до цього часу немає дослідження, яке би повністю і комплексно висвітлювало минуле та сьогодення фортепіанного мистецтва в Коломиї. Саме розрізненість і обмеженість задокументованого наявного фактологічного матеріалу зумовило актуальність нашого дослідження і вибір теми магістерської роботи: “Фортепіанне мистецтво Коломиї: історія та сучасність”.

Предмет дослідження становлять основні засади фортепіанного мистецтва Коломиї у ХХ столітті.

Метою наукового дослідження стало вивчення генези піаністичної освіти Коломиї.

Відповідно до зазначеної мети у роботі зроблено спробу розв’язати наступні завдання:

1.Здійснити аналіз стану досліджуваної проблеми в історичному, музикознавчому, педагогічному та методико-піаністичному аспектах.

2.Вивчити передумови становлення та розвиток піаністичного мистецтва Коломиї.

3.Окреслити методичні чинники викладання гри на фортепіано відомих піаністів–педагогів Коломиї: Г.М.Лагодинської, Р.В.Клапоущак, В.Ф.Ясіновської, Л.Я.Хомич, О.Й.Русалкової, М.М.Томенко та інших.

Методичною основою дослідження стали основні засади історії фортепіанної майстерності та методики викладання гри на фортепіано, і, передусім, набутий досвід вітчизняного та європейського фортепіанного мистецтва. В основу дослідження покладено комплексний підхід, що дозволяє розглянути проблему становлення і розвитку фортепіанного мистецтва Коломиї, як невід’ємну складову усього довготривалого процесу навчання гри на фортепіано.

Наукову новизну та теоретичне значення одержаних результатів конкретизують наступні положення та висновки: систематизовано наявний фактологічний матеріал щодо досліджуваної проблеми; вперше зроблено спробу аналізу генези піаністичної освіти Коломиї ХХ століття; віднайдено архівні матеріали: “Альбом памяті Романи Володимирівни Клапоущак” [2], ДАІФО. – Ф.8, оп.1, спр.31 [97], ДАІФО. - Ф.8, оп.1, спр.172 [98]; проведено логіко-історично-біографічний огляд просвітницької діяльності відомих коломийських піаністів–педагогів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що окремі положення можуть бути використані як доповнення до навчальних курсів методики викладання гри на фортепіано та історії фортепіанної майстерності; у якості спецкурсів для підготовки викладачів фортепіано навчальних закладів різних типів і видів.