ФОРТЕПІАННЕ МИСТЕЦТВО КОЛОМИЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Вміло передає свій неабиякий педагогічний досвід Лариса Михайлівна Ларіонова /нар.01.01.1943 р./, випускниця Чернівецького державного музичного училища та Педагогічного інституту ім.В.Стефаника.

У своїй методичній роботі викладач прикладає великі зусилля для активізації уяви студента у створенні образного виконання. Вміння картинно уявити собі зміст-настрій твору чи окремого епізоду в ньому робить звучання музики більш яскравим і випуклим. Особливо прослідковується це при вивченні програмних творів, коли назва п`єси, конкретизуючи задум композитора, підказує виконавцю напрямок творчих пошуків.

Також Лариса Михайлівна порівнює фортепіанну музику з симфонічною за своїм характером і фактурними особливостями. Окремі мотиви, фрази, цілі побудови викликають асоціації з звучанням окремих груп інструментів оркестру – струнної, духової мідної чи дерев`яної. Багато в фортепіанних творах нагадує про специфічні особливості виконання в оркестрі – оркестрове tutti, співставлення різних оркестрових тембрів тощо.

Зі слів Л.М.Ларіонової: “Фортепіанні твори багатьох композиторів, розвивають у студентів темброво-оркестровий слух, та найбільш показовим в цьому розумінні, мабуть є твори Людвіга ван Бетховена. Мелодичне інтонування має бути наповненим, глибоким, співучим, однак не приглушеним, а скоріше відкритим, звучним, проте шляхетним. Вести мелодію треба пластично, внутрішньо непоспішно, докладно “вимовляючи” “кожний мелодійний зворот, ніби все вирішувати в процесі виконання. З великою випуклістю і гнучкістю показувати співвідношення фраз і їх взаємопереходи. Закінчення однієї мелодійної побудови слід м`яко пов`язувати з початком наступної”. Викладач прагне навчити студентів володіти часом виконання, підкорити його власній манері виконання.

На музичному відділенні плідно працює викладачем по класу фортепіано Марія Іванівна Гула /нар. 18.07.1961 р./ – випускниця фортепіанного класу Романи Володимирівни Клапоущак Коломийської дитячої музичної школи №1 та Львівської спеціалізованої школи-інтернат ім.С.Крушельницької класу Лідії Веніамінівни Голембо. У 1985 році закінчила фортепіанний факультет Львівської державної консерваторії ім.М.Лисенка у класі професора Марії Юріївни Крих-Угляр та почала викладати фортепіано в Коломийській ДМШ №1, а з 1999 року паралельно – викладач фортепіано і концертмейстер в Коломийському інституті Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника.

Серед своїх кращих студентів Марія Іванівна називає: Галину Петрович, Орисю Мотрук, Уляну Тресорукову, Уляну Рачук, Світлану Маковійчук.

У виконанні музичного твору викладач особливу увагу звертає на зрозуміле і переконливе піаністичне прочитання п`єси. Водночас, зазначає, це – аж ніяк не об`єктивістське озвучення нотного тексту, а особиста інтерпретація, що має виразні власні засади. Головним у методиці М.І.Гули є розкриття логічного змісту у фразуванні, формі, фактурі виконуваних творів. Педагог багато працює над технічно-піаністичною досконалістю виконуваного твору. У своїй роботі Марія Іванівна дотримується таких методичних принципів:

-звучання має бути наповнене, співуче, але точне;

-вживання педалі часто, але коректно;

-велика увага до артикуляційної майстерності – різноманітні штрихи, завжди емоційно наповнені і є важливим засобом характеристики окремих тем і голосів.

У роботі над образністю викладач звертає увагу студентів на те, що кожний твір має своє коло художніх образів, а це означає, що він потребує і свого динамічного діапазону звучання, який вирізняється певним характером і стилем музики; інакше кажучи, кожний твір має свій “звуковий світ”. Звичайно, різні учні-студенти можуть чути і уявляти собі один твір по-різному. Звуковий задум, передбачаючи міру і характер використання звучності, яка необхідна для його відтворення, є основною сферою де прояву індивідуальності.Єдність образного строю твору (в межах його стильових особливостей) втілюється в єдності звукових характеристик, в певній звуковій палітрі. В свою чергу “загальний тон” звучання передбачає і єдність засобів його досягнення – особливості туше і педалізації.

Ще на початку роботи над твором, як зазначає Марія Іванівна, викладач має акцентувати роль свідомості студента, бо в рішенні всіх питань невіддільно з свідомістю діє слух, який має подвійну роль. З однієї сторони - тільки слухом студент може проконтролювати себе, оцінити свої досягнення і недоліки. З другої сторони – вміння слухати звучання музики в своєму виконанні змушує студента до подальшого творчого пошуку, збагачення його виконавського задуму.