ФОРТЕПІАННЕ МИСТЕЦТВО КОЛОМИЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
На коломийських сценах широко звучала музика композиторів Михайла Вербицького, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Кирила Стеценка, Остапа Нижанківського, Філарета Колесси, Віктора Матюка та інших. Диригентами були справді талановиті люди, глибоко віддані музиці, які докладали багато сил, енергії, часу, домагаючись високого рівня виконання творів: Роман Шипайло, Роман Ставничий, Дмитро Николишин. Концерти завжди ставали великим святом для громади міста та районів, готувались довго і старанно. знаходили відгук серед мешканців Коломиї. Про це може свідчити і рецензія Станіслава Людкевича на один з концертів, де міститься висока оцінка виконавцям з боку дуже вимогливого професіонала. Молодь зростала з малих років з мелодіями цих творів, це був той звуковий фон, який вбивався в пам'ять з наймолодших років та ставав основою музичної культури на все життя [96, с.4].
Окремо варто згадати про концерти, присвячені персональним ушануванням, зокрема творчості Едварда Ґріґа, де було виконано таку складну річ, як "Олаф Трігвасон", що було справді подвигом коломийських музикантів [97].
Очевидці згадують також такі важливі концерти, як святкові академії до 30-річчя (1928 р.) та 40-річчя (1937 р.) письменницької діяльності Ольги Кобилянської. Перший раз приїжджала сама ювілярка, яку зустрічали на вокзалі громадяни міста і околиць. Тоді співала Софія Ковбуз. А на вечорі 1937 р. з промовою виступила Олена Кисілевська, видатна громадська діячка, посол до польського сейму, редактор і вида-вець журналу “Жіноча доля”, який виходив у Коломиї. Реферат про літе-ратурну творчість письменниці виголосила на той час ще молода, але вже відома письменниця Ірина Вільде. Хор “Коломийського Бояна” виконав “Вилітали сизі орли” та “Шумить, гуде дібровонька” Михайла Гайворонського. Також було поставлено виставу за повістю Ольги Кобилянської “Апостол черні” під назвою “Крицеві душі”. Ця повість потім за радянських часів була заборонена, не включалась у видання творів письменниці, як націоналістична. Знову побачила світ аж у 1993 році. Режисером вистави був О. Скалозуб, акторами: В. Рогужинський, В. Яцишин, Ж. Лисогірська, Д. і С. Базаківни. Диригентом хору був Роман Ставничий, оркестру - Роман Рубінгер.
Важливо також згадати про концерти до ювілеїв Іванни Біберович, слав¬ної артистки українського пересувного театру Івана Біберовича, яка доживала свої роки в Коломиї і там похована; вечори на честь Олени Кисілевської та інші.
Коломийські любителі музики запрошували до свого міста на кон-церти видатних співаків, які часто проживали і виступали за кордоном. Про перший приїзд Соломії Крушельницької до Коломиї в 1898 р. згадувалося вище. Наступний її виступ відбувся у 1928 році, аж через 30 років і пройшов з великим тріумфом.
Часто приїжджав у Коломию співак Михайло Голинський, що брав участь у шевченківських концертах та давав самостійні висту¬пи. Особливо запам’ятався коломиянам концерт 9 червня 1931 року, коли співак приїхав спільно з композитором і піаністом Нестором Нижанківським. У першому відділі концерту звучала українська музика: “Ой вербо, вербо” Станіслава Люд¬кевича, “Не співайте мені сеї пісні” Дениса Січинського. У друго¬му відділі співак виконав “Черемоше, брате мій” Станіслава Людкевича, “Минули літа молодії” Остапа Нижанківського, а також арії з опер Джакомо Пуччіні “Тоска” (арія Каварадоссі з IIІ дії) та Умберто Джордано “Андре Шеньє”.У другому відділі концерту Нестор Нижанківський виконав свою власну “Прелюдію та фуґу”, "Коломийку", а також “Листок до альбому” Василя Барвінського та “Листок до альбо¬му” Станіслава Людкевича. Слід зазначити, що хоча Михайло Голинський лише короткий час навчався у коломий¬ській гімназії, але місто справило на нього сильний вплив, оскільки у своїх численних споминах співак згадував друзів з Коломиї, спосіб життя у місті, як співав чи то сольні речі, чи то в хорі ще будучи гімназистом, і з повагою називав диригентів - Романа Ставничого, Романа Шипайла, Романа Рубінгера [5, с.156].
Згадуючи про приїзд інших наших славних співаків, треба назвати концерт Іванни Синенької-Іваницької, який відбувся 5 лютого 1935 р., коли співачка виконувала здебільшого українську музику. Тоді звуча¬ли солоспіви “Садок вишневий” Миколи Лисенка, “Ні, не співай пісень веселих” Якова Степового, “Ніч імлиста хуртовина” Віктора Косенка, “Прийди” Нестора Нижанківського. В концерті прозвучали також арії з опер: Марцеліни з “Фіделіо” Людвіга ван Бетховена, Маргарити з “Фауста” Шарля Ґуно, Леонори з “Трубадура” Джузеппе Верді. Під акомпанемент піаністки Марусі Витвицької та скри¬паля Романа Рубінгера звучали колядка “Ой дивнєє народження” Василя Барвінського, “Аве Марія” Шарля Ґуно. На завершення вечора артистка виконала народні пісні “Половина саду цвіте”, “Ой сяду я, сяду за тисовим столом” в обробці Василя Барвінського та “В неділеньку вран¬ці”, “Гандзя-цяця, молодиця” Ярослава Лопатинського.
Великою радістю для коломиян був приїзд в середині 30-х років примадонни Харківського оперного театру Марії Сокіл-Рудницької з піаністом і композитором Антіном Рудницьким. Звучали твори “Ой поля, ви, поля” Василя Барвінського, “Самотня” Антіна Рудницького, “Спи, дитинко моя” Станіслава Людкевича, “Грузинська пісня” Сергія Рахманінова, “Женці” Сергія Василенка, “Солодко співав соловей” та “Жити будемо, жити!” Рейнгольда Глієра. У другому відділі концерту виконувалися “Вони стояли мовчки” Віктора Косенка та “Коли б то ти могла”, “Колискова” Юлія Мейтуса, а також арії з опери “Отелло” (пісня про вербу Дездемони) Джузеппе Верді, арія Тоски з одноіменної опери Джакомо Пуччіні та арія Куми з опери “Чародійка” Петра Чайковського.