Українська мова у часи української державності і бездержав’я

Поет перегукується зі своїми попередниками й сучасниками. Тому в обох творах багато ремінісценцій — своєрідного цитування або просто вживання тих образів, які натякають на творчість іншого поета. Так, для М. Рильського ознакою прекрасного є дозрілість як завершення процесу становлення. Сполучення «дозрілий овоч», «стиглий овоч» знаходимо й у Юрія Клена. Багато перегуків із «Словом о полку Ігоревім» (І знову душу віючи від тіл), з поезією Т. Шевченка (Все благоденствує, бо скрізь усе мовчить), з «Енеїдою» І. Котляревського (Він же парубок моторний і хлопчина хоч куди козак). Постійною увагою користується у Юрія Клена творчість О. Пушкіна (Біс кружляє в чистім полі, водить нас у клятім колі; Але в полі, в полі глухо виють біси висловухі; О, де ви літ минувших друзі).

Юрій Клен подає Україну, її долю в просторі й часі. Простір цей широкий: це й українські міста (Київ, Кіровоград, Кременчук, Полтава), це й «Сибір неісходима» з її ріками, поселеннями, копальнями — весь Архіпелаг Гулаг (Волхов, Печора, Лена, Камчатка, Соловки, Колима, Біле море, Лухтонга, Кандалакша, Муксольма, Анзер, Таймир, Коларгон, Хатанга, Індігірка, приїск Ортукан та ін.). Україна включена в простір від Кури до Печори й від Архангельська до Криму, в якому панує Москва. Але є ще простір від Йокогами до Гавра, є в світі Америка, Франція, Англія, Чехія, Рим, Відень, Париж, Фінляндія, Польща, є вже майбутні вибухові точки — Мюнхен, Судети.Україна починається з Київської Русі. Від неї в пам’яті лишилися невиразні спогади як про втрачену країну, де «Тільки святий Володимир Високо понад Дніпром Благословляє мертвих» та імена перших князів і княгинь: Ольга, Святослав, Рогніда; згадується й Батий-варвар, який, проте, не наважився до кінця руйнувати православні храми, на відміну від новітніх вождів — Леніна, Сталіна, Троцького, Урицького-Мардохая. Та ось «на скін ідуть Бухарін, Риков, Зінов’єв, Каменєв. Старі компартійні берладники, тавровані як зрадники». Той же шлях невдовзі чекає й Раковського, Постишева, Чубаря. Словами, характерними для часів громадянської війни, були холера, тиф, «штаб Духоніна». Та були в світовій історії і такі імена, як Юлій Цезар, Калігула, Ціцерон, які не мають безпосереднього стосунку до України, але без яких сучасна історія України була б такою неповною, як без імен Богдана Хмельницького, Калнишевського, Петлюри.

Радянську дійсність характеризують такі ключові слова епохи, як наркомат, n’ятирічний план/п’ятилітка, пролетар’ят, пролетарський молот, Дніпрострой, колгосп, Армія Червона. «Що ти єси? — запитує поет рядового радянця і відповідає: — Ти штамп, ти є шаблон, ти заучив слова затерті «колхоз», «машина», «трактор» і «бетон». Але були ще й такі слова, які, хоч і вживалися дуже часто, але завдяки своєму зловісному змістові не ставали затертими: «чорний ворон», продналог, слідчий, ворог народу, терорист, енкаведист, партком, чекіст. Якщо ж звернутися до села, то тут серед засобів його зображення зустрінемо слова, що означають крайнє зубожіння або й муки життя на чужині (В латаних торбах, мішках, В сірих клунках Злидні й недолю несуть; Тепер марніють в колхозі; стропи хат стирчать, як ребра, бо тут справжній більшовицький рай..; То гомонів по тундрах кожний табір; труд, холод, голод, злидні і тортури — все тут було у «мировом масштабе»).

Метафорика Юрія Клена ускладнена і разом з тим прозора. Ускладненість полягає у вживанні взаємно доповнюваних метафор (І молоком пливуть у вирій хмари. Сміються ранки голубі; На вічності ланах зійдуть ті квіти, що ними знову буде голубіти років безмірна далечінь; Над парком Саксонським кулачиться тінь, розмоклою ватою небо нависло). Тихі води, каштани, небо, мости, вітер, береза та інші — ці слова лежать в основі багатьох метафор. Та найулюбленішим центром образного осмислення дійсності є в Юрія Клена, як у бароковій українській поезії, сонце (І сонце на злотистім списі Гойдається вгорі; Сонце розгойданим дзвоном б’є і кличе на сполох; Розлито недопите сонце, душа в червоній амазонці мчить на коні в гарячу смерть; і сонце ранково поволі, гойдаючися на вершку тополі, стає вже плином золотим).

Порівняння Грунтуються переважно на зоровому і слуховому сприйнятті предметів і явищ. Серед них переважають оригінальні утворення типу: Натовп гуде і шумить, як осінній дощ; Біліли за Дніпровим плесом хати, мов купи печериць.

Як і всі неокласики, Юрій Клен не схильний творити неологізми. І все ж він їх не уникає (в старому Києві централить Рада; стоязика, травожер. Можливо, під впливом Тичининого сторозтерзаний Київ з’являється сторозтерзаний вогонь).

Зрідка натрапляємо на полонізми: балон «гумова кулька», coc «соус», ґмах «будівля», а також церковнослов’янізми: владар, страждущий, угнетенний, простри, всує, гряде, ізреченну. Досить часто поет вкрапляє в український текст іншомовні вислови: італійські (Per me si va nella citta dolente!), французькі (Лишаться Маркс і

Сталін tête à tête), латинські (Tu felis Austria, tu nube!), польські (uciekać będzie do Warszawy), і, звичайно, російські (Даёшь сюда!). Наслідуючи «Енеїду» І. Котляревського, зокрема хитромудре прощання Сивілли з Енеєм після відвідання потойбічного світу, поет вкладає в уста Сивілли:

Кушток як зо дві випляшкуєш,