Шпаргалки по менеджменту

3.Упоравління комунікаційними процесами.

1. Комунікація – у вузькому розумінні – обмін інформацією (фактами, ідеями, емоціями) між двома особами.

В теорії управління комунікація – це процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

З цього визначення випливає, що для здійснення процесу комунікації потрібні 4 умови:

1)наявність щонайменше двох осіб – відправника та отримувача інформації;

2)наявність повідомлення (закодованою за допомогою певних символів інформації призначеної для передавання)

3)наявність каналів передавання інформації

4)наявність зворотнього зв’зку

Процес комунікації можна представити таким чином: /див.рис.7.1.(19)/

У відповідності до моделі:

1.Процес комунікації починається з формулювання концепції обміну інформацією. Відправник вирішує, що конкретно, яку інформацію він хоче донести до отримувача. При цьому відправник повинен:

а) чітко уявляти собі мету такої комунікації (для чого вона здійснюється і чого він намагається досягти)

б) чітко усвідомлювати відповідність концепції комунікації відповідній ситуації.

2. Кодування – процес трансформації концепції за допомогою слів, інтонації голосу, рисунків, жестів, виразу обличчя або інших символів у повідомлення.

Повідомлення – є реальним фізичним продуктом процесу кодування.

Результативність кодування залежить:

а) від того, як відправник відноситься до інформації, яка кодується

б) від здібностей відправника відповідним чином кодувати інформацію, що призначена для обміну

в) від ступеню (глибини) знань відправника щодо інформації, яка кодується

г) від соц.-культ. середовища, в якому знаходиться відправник

На цьому ж етапі здійснюється вибір каналу передавання повідомлення. Такий вибір визначається:

а) від типу символів, які використовуються для кодування

б) характером повідомлення, яке передається

в) значущістю та привабливістю даного каналу для отримувача